UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ З ДАВНИНИ ДО ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В ДОЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ПЕРІОД. ПЕРШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНАХ
ВАРВАРСЬКІ НАВАЛИ ТА ФІНАЛ АНТИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

У II-VII ст. (за іншим датуванням у IV-VI ст.) територія України, як і весь Європейський континент, переживає період Великого переселення народів, у ході якого безліч етносів перемінили місця свого давнішнього проживання. У цей період від варварських навал і деградації власної адміністративної системи пала Західно-Римська імперія (476 р.), а Східно-Римська (Візантійська) ледь устояла в боротьбі на декількох фронтах.
До середини VI ст. статус міста змінюється. Херсон (така тепер офіційна назва Херсонесу) стає центром імперської провінції Візантії. До візантійських володінь у Криму ще перед Юстиніаном І (527-565 рр.) було приєднано Боспор. Розширення візантійської Таврики призвело до підвищення рангу правителів Херсона як центра провінції. У другій половині VI ст. військову і цивільну владу в регіоні здійснював дука Херсона.
На українських землях істотно змінюється етнокультурний склад населення і політичний розклад сил. Спочатку в Північному Причорномор’ї тисячолітнє панування іранських племен похитнулося внаслідок заснуванням Готської держави. За легендою, ця держава в IV ст. скорила всі народи між Балтійським і Чорним морями. Зі скандинавських саг відома столиця цієї держави – «Данпарстад» (Дніпровське місто). Готи були східногерманським етносом, що переселився в І ст. до н.е. зі Скандинавії в низов’я Вісли і в II ст. з’явився на землях Україні. Готи поділялися на дві гілки: західних (візиготи-тервінги, або вестготи) і східних (остроготи-грейтунги, або остготи). З їхнім приходом значна частина населення Північного Причорномор’я втягується в ІІІ ст. у т. зв. «готські» або «скіфські» війни проти Риму.
Відроджена після «готських» війн антична Тіра в IV ст. змінює свій статус, перетворюючись на політичний центр ранньодержавного об’єднання на чолі з візиготською воєнною аристократією. Під час «готських» війн антична Ольвія, так як і Тіра, припиняє своє існування.
Після знищення Готського утворення гунами в 375-376 рр. вестготи відступили на Балканський півострів, за римські кордони.
Іранські племена – давнішні хазяї Північного Причорномор’я – були потіснені остаточно гунами. Гуни являлися нащадками племен хунну, що до II ст. жили на території сучасної Монголії, і угро-фінських племен Волзько-Уральського межиріччя. У IV ст. вони, мабуть, домовившись із слов’янським племінним союзом антів, завдають поразки аланам, готам, установлюють протекторат над деякими грецькими колоніями на узбережжі. У V ст. вони на чолі з царем Аттілою, об’єднавши під своєю владою народи і держави Східної і Центральної Європи, загрожують самому існуванню обох Римських імперій. Гунські й союзні з ними війська борються за землі Галії й Італії. «Столиця» гунської «імперії» у цей час переноситься з Північного Причорномор’я («Гуновар» – ставка на нижньому Дніпрі) у Паннонію (сучасна Угорщина). Незважаючи на гучні перемоги, гунська велич швидко похилилася: після смерті Аттіли в 453 р. гуни терплять ряд нищівних поразок і з другої половини V ст. утрачають контроль над більшістю колишніх володінь. З тих пір в українських степах перебувають не дуже крупні племінні союзи кочівників-тюрків булгар, авар, гузів, угрів, печенігів, що прийшли на ці землі в складі гунської орди або вже після її розпаду.
Вперед Зміст Вперед