UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.2. ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

§8. Соціально-економічний та політичний устрій Франції в IX—XV ст.

Заснування династії Капетингів.

Посилення королівської влади


У 987 р. останній представник династії Каролінгів Людовик V Лінивий помер після невдалого падіння з коня під час полювання. Династія Каролінгів припинила своє існування. У цьому ж році на з'їзді духовних та світських феодалів Франції королем було обрано Гуго Капєта (987-996 pp.), який заснував династію Капетингів. Капетом його прозвали за те, що він носив короткий плащ, коли був абатом. Як граф Парижа він був головним васалом останнього Каролінга і сам себе висунув на обрання королем. Йому ж належало і місто Орлеан. Франція була поділена на великі герцогства. Граф Анжуйський, наприклад, мав ушестеро більші володіння, ніж король. Герцоги Нормандії, Бургундії та Аквітанії мали не меншу владу, ніж королівська. Потрібно було понад 100 років, щоб нова династія зуміла навести відносний порядок у королівському домені. Справа дійшла до того, що непокірні барони побудували свої замки біля воріт Парижа і без соромно грабували купців та священиків, що проїжджали мимо.

Організація влади і державного управління спершу будувалася на засадах вотчинної системи, тобто особисті слуги короля виступали посадовими особами королівства. Владу монарха обмежувала рада знаті (курія).

Становище Капетингів стало змінюватись лише під час правління Людовіка VI Товстого (1108-1137 pp.). Завдяки союзу з церквою він набув реальної сили і влади. Він руйнував замки непокірних баронів і суворо карав тих, хто займався розбоєм. Останній непокірний замок у своєму домені Людовик зруйнував у 1135 р.

Ситуацію загострювали англо-французькі відносини, оскільки англійським королям належала значна частина Західної Франції. Ці землі за розмірами та багатством майже вдвічі переважали домен французького короля. Поки був живий Ричард Левине Серце, французи не мали успіхів у боротьбі з англійцями, але згодом за короля Філіпа II Августа французи почали здобувати одну перемогу за іншою. Були захоплені Нормандія, Анжу, Бретань. Філіп-Август ввів подушний податок. Сеньйоральна юстиція була замінена судом королівської курії, тобто судочинство переходило від феодалів до королівських чиновників. За рахунок збільшення податкових надходжень була створена наймана армія, більш керована та професійна, ніж лицарське ополчення. Були заборонені приватні війни між феодалами. За адміністративною реформою володіння короля поділялися на приблизно рівні округи на чолі з королівськими чиновниками, до чиєї компетенції входили суд, збір податків, керівництво місцевими збройними силами. Ця реформа позбавляла феодальну знать значних важелів влади, колишні напівгосударі перетворю валися на звичайних землевласників. Зрозуміло, що це не влаштовувало місцевих феодалів.

Французькі королі брали участь у Альбігойських війнах (1209-1229 pp.). Альбігойцями (катарами) називали єретиків, які проживали на півдні Франції. Вони виступали проти дог матів католицької церкви, церковного землеволодіння, закликали до аскетизму. їх засудив Виленський собор 1215 p., проти них виступили хрестоносці, які запропонували королю Людовіку VIII очолити керівництво воєнними діями. У січні 1226 р. король прийняв хрест з рук папського легата і дав обітницю очолити хрестовий похід проти графа Тулузького Раймонда. Улітку велика французька армія вторглася в Південну Францію. Альбігойці майже не опиралися, лише Авіньйон довелося взяти в облогу, але за кілька місяців місто здалося. Уже важко хворий король наблизився до Тулузи, але згодом помер від лихоманки. Війна з успіхом була завершена його вдовою королевою Бланкою Кастільською.

Особливо зміцнив королівську владу Людовік IX Святий (1226-1270 pp.). Він приєднав Пуату, один його брат одержав графство Прованське, а інший — Тулузьке. За його правління були завершені Альбігойські війни. Було знищено тисячі єретиків. Людовік IX провів три важливі реформи: судову, військову та грошову. Судова реформа передбачала створення верховної судової палати, котру стали називати «парламентом». Його члена ми були професійні юристи — люди незнатного походження. На їх розгляд передавали найтяжчі кримінальні справи — убивства, розбій, підпали, фальшивомонетництво.

Військова реформа встановлювала «40 днів короля». Після початку конфлікту 40 днів феодалам заборонялося з'ясовувати стосунки за допомогою зброї. За цей час конфлікт мав бути врегульований королівським судом. По-друге, лицарям дозволялося відкуповуватися від служби в королівському ополченні, що давало можливість розбудовувати й утримувати найману армію.

Грошова реформа полягала у введенні єдиної, спільної для всієї країни монети. Королівська казна почала карбувати високо якісну золоту монету, яка швидко витіснила неповноцінні гроші попередньої доби і гроші місцевих феодалів. Це значно пожвавило торговельні контакти між окремими частинами імперії.

Чималу частину свого життя Людовік IX присвятив хрестовим походам. У 1270 р. він організував хрестовий похід проти Тунісу, але там почалася епідемія чуми, від якої помер і король. Згодом після смерті Людовік IX був канонізований (оголошений святим). На кінець XIII ст. королівська влада у Франції зміцніла, королівський домен займав більшу частину її території, хоча зберігалося ще чимало самостійних герцогств.
Утворення станової монархії.

Боротьба Філіпа IV Красивого з папством


У 1285-1314 pp. у Франції правив король Філіп IV Красивий. Його правління вважається поворотним етапом в історії французького середньовіччя: він розширив королівство приєднанням нових земель, змусив церкву та феодалів коритися велінням короля і придушив у своїй державі всі незалежні від нього влади. Королівська адміністрація при ньому охопила всі сторони життя суспільства: міста, феодальну знать, духовенство — усі потрапили під її контроль.

Філіп IV вів кровопролитні війни з фламандцями і вступив у жорстке протистояння з папським Римом. Папа Боніфацій на казав королю з'явитися на суд до нього і дати пояснення відносно тиранічного управління та карбування неповноцінної монети. До цього Філіп IV обклав церкву податком, заборонив вивози ти золото і срібло до Риму. Папа не дозволив королю збирати податки з церкви. Це було розцінено як спробу «перетворення Франції у папський лен», почалася теоретична полеміка легістів з клерикалами. Легісти обґрунтували положення про вищість влади короля, а клерикали, що папі «належить право карати світську владу за будь-яку помилку. Світській владі це право не надане».

Філіп IV наказав урочисто спалити папське послання (буллу) на паперті Собору Паризької Богоматері. Для вирішення конфлікту були скликані Генеральні штати (1302 p.). Особисте запрошення отримали графи, герцоги, вищі сановники церкви. Решта дворянства була представлена виборними депутатами. До третього стану ввійшов міський патриціат — виборні особи або особи, призначені королівськими чиновниками. Селяни представлені не були. Кожний стан засідав окремо від інших і мав один голос з трьох. Представник короля звернувся до делегатів із запитанням: чи може король розраховувати на підтримку станів, якщо вживе заходів для захисту честі та незалежності держави, а також убезпечення французької церкви від порушення її прав? Вельможі та депутати міст відповіли, що готові підтримати короля. Духовенство після деяких коливань також приєдналося до цієї думки.

У відповідь папа Боніфацій відлучив короля від церкви. Цей захід, проте, не мав жодної чинності. Філій оголосив Боніфація фальшивим папою (дійсно, існували деякі сумніви щодо законності його обрання), єретиком і чорнокнижником. Король вимагав скликати вселенський собор для розгляду цих обвинувачень. Напередодні того дня, коли папа збирався піддати короля анафемі, до палацу папи увірвалися змовники, знущалися над ним, стягнули з трону за бороду. Папа втратив розум і згодом помер. Новий папа припинив переслідування Філіпа, а його наступник Климент V (1308-1314 pp.) відкрив нову добу в історії папства, відому як «авіньйонський полон пап», коли папи були змушені перебувати під контролем французького короля у французькому місті Авіньйоні. Папа також мусив призначати в кардинальську колегію таку кількість французів, яка забезпечувала б у майбутньому обрання французьких пап. Чергове зіткнення церкви зі світською владою закінчилося повною поразкою папства. Філі па IV було оголошено «чемпіоном релігії». Авіньйонський полон пап тривав понад півстоліття (1309-1377 pp.).

Генеральні штати збереглися і в подальшому. їх роль звели до встановлення нових податків. Питання на розгляд виносилися винятково королем. Генеральним штатам не дозволялося мати власний апарат.

Назад Зміст Вперед