UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.2. ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

§6. Хрестові походи та їх наслідки

Палестина, яка належала до Візантії, була завойована араба ми у 637 р. Вона слугувала місцем паломництва як для християн, так і для мусульман. Проте ситуація змінилася з приходом турків-сельджуків.

Уперше заклик до хрестового походу прозвучав із вуст папи Урбана II. У 1095 р. він скликав великий собор в Пьянченці, на який з'їхалися 4 тис. духовних осіб і ЗО тис. мирян. Перед цим зібранням виступили посли візантійського імператора, які про сили папу та всіх західних християн надати їм допомогу у війні проти турок. Собор гаряче підтримав це прохання і закликав християн взяти участь у хрестовому поході, метою якого мала стати, по-перше, допомога одновірцям, яких утискують; по-друге, звільнення Гроба Господня в Єрусалимі.

Багато хто з лицарів зразу ж прийняли хрест і проголосили себе войовничими пілігримами. Згодом визначилися й вожді походу. Лицарі Південної Франції згрупувалися навколо графа Тулузького Раймонда IV, лотарингські — навколо герцога Готфріда Бульонського — нащадка Карла Великого, сицилійських та італійських норманів очолив князь Боемунд Тарентський. Простих людей очолювали Петро Відлюдник та Вальтер Голяк.

Хрестоносці виступили в похід улітку 1096 р. Весною 1097 р. вони переправилися в Малу Азію і захопили Нікею, яку віддали візантійському імператору. Згодом вони оволоділи Антіохією (1098 р.) та Едессою. У липні 1099 р. хрестоносці вступили в Єрусалим, влаштувавши тут жорстоку різанину мусульман. За свідченнями хрестоносців, мертвих було стільки, що «до колін вершників і до морд коней росли гори трупів».

Хрестоносці проголосили першим правителем звільненої Святої землі і захисником Гроба Господня Готфріда Бульонського. Проте через рік він помер і його брат Болдуїн І коронувався як перший король єрусалимський (1100-1118 pp.). Спочатку його держава складалася всього з декількох міст, а військо нараховувало кілька сотень. Проте королю вдалося розширити межі своєї держави. Він захопив Акру, Бейрут, Тріполі. На допомогу хрестоносцям прийшов норвезький флот на чолі з королем Сігурдом. їм разом удалося взяти Сідон.

Ситуація почала змінюватись на гірше у 30-ті pp. XII ст., коли хрестоносці втратили кілька міст і територій. Єрусалимський король звернувся за допомогою до папи, а той закликав європейських монархів до нового хрестового походу.

II Хрестовий похід почався у 1147 р. Його очолили французький король Людовік VJI та німецький імператор Конрад III. Уже в Малій Азії німці та французи зазнали відчутних втрат. У 1148 р. вони прибули до Єрусалиму і почали наступ на Дамаск, але зазнали поразки. У 1149 р. Людовік і Конрад повернулися до Європи.

Ситуація ще більше погіршилась з приходом до влади в 1171 р. в Єгипті Салах ад-діна (Саладіна), який поклав початок династії Айюбідів. У 1174 р. він захопив Дамаск. У 1187 р. Саладін виступив проти хрестоносців, завдав їм поразки, оволодів їх землями разом з Єрусалимом. Увійшовши у священне місто, султан наказав скинути з церков хрести, розбити дзвони, окропити рожевою водою мечеті.

У Європі стали закликати до III Хрестового походу. Його очолили англійський король Ричард Левине Серце та французький король Філіп II Август. У 1191 р. хрестоносці прибули до Палестини і захопили Акру. Ричард і Філіп посварилися, що погіршило ситуацію. Проте хрестоносці заснували Друге королівство зі столицею в Акрі.

IV Хрестовий похід почався в 1202 р. Проте замість походу у Святу землю хрестоносці втрутилися в міжусобну боротьбу у Візантійській імперії й у 1204 р. захопили Константинополь, нещадно пограбували його і влаштували там різанину християн. Тут вони заснували Латинську імперію, яка проіснувала до 1261 p., коли візантійцям знову вдалося захопити Константинополь.

У 1212 р. в Палестину з Франції та Німеччини відправили 50 тис. дітей, більшість з яких потрапила в рабство, багато хто загинув. В історію ця авантюра ввійшла під назвою «Дитячий хрестовий похід».

1217 р. за закликом папи почався V Хрестовий похід (1217-1221 pp.), головним учасником якого став угорський король Ендре II. Хрестоносці висадилися в Єгипті, проте зазнали невдачі.

У 1228 р. наступний VI Хрестовий похід (1228-1229 pp.) очолив німецький імператор Фрідріх II. Йому вдалося домовитися з єгипетським султаном про передачу хрестоносцям Єрусалиму, Віфлеєму та Назарету в обмін на допомогу у війні проти Дамаску. Проте у 1244 р. Єрусалим удруге й остаточно був втрачений для християн.

Для врятування залишків палестинських християн був проголошений VII Хрестовий похід, який очолив французький король Людовік IX у 1249 р. Проте хрестоносці були розбиті, а сам король потрапив у полон. За звільнення себе і своїх товаришів він змушений був заплатити 4 млн. франків. Після цього він де кілька років пробув у Палестині, але бажаючих звільняти Гроб Господень більше не було. У 1254 р. він відплив до Франції.

Згодом мусульмани захопили Антіохію, влаштувавши там різанину, потім Тріполі, у 1291 р. — столицю Єрусалимського королівства — Акру. Після цього християни без бою залишили всі інші міста, які ще залишалися в їх руках: Бейрут, Сідон, Tip. Вони закінчилися невдачею. Звичайно, їх метою був не лише захист християнства, а й завоювання нових земель. Хрестові по ходи були військово-економічною та релігійною інтервенцією, що приносила гроші, землю, владу. У результаті хрестових по ходів у Європі з'явилися нові побутові предмети: мило, подушка, перина, шовкова білизна; такі ліки, як хінін, приправи; східні фрукти — фініки, інжир, гранат; технічні винаходи — шабля, арбалет, міна, арабські цифри. Крім цього, походи були формою міграції чималої частини населення Заходу. Багато хто з європейців обзаводився на Сході дружиною та дітьми, які лише чули розповіді про Європу від батьків та дідів. З іншого боку, до Європи прибували слуги і ремісники, вчені та викладачі, численні емігранти зі Сходу.

Венеція і Генуя стали великими незалежними портами і банківськими центрами. Замість східних товарів до Азії вивозили тканини, хутра, шкіру, залізо, льон, ліс, срібло та рабів.

У більшості країн Європи гроші були срібними, азійські країни торгували за золото. Із-за цього виникали проблеми, тому орден тамплієрів, торгівці-євреї та італійські купці заснували банки і ввели обіг перевідні векселі та боргові розписки, які можна було використовувати замість грошей.

Попри упередження проти мусульман Захід був зачарований плодами ісламської культури та цивілізацій — і тими легкими тендітними тканинами, які ледь переважували повітря, і тими дамаськими клинками, які ці тканини в повітрі розрубували. Ведучи війни за Гроб Господень, середньовічна Європа вперше відчула себе єдиним цілим і вперше мала об'єднавчу мету. Поряд із земним життям і благополуччям духовні ідеали і жертви заради них стали реальною цінністю культури Середньовіччя.

Назад Зміст Вперед