UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.2. ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

§3. Виникнення ісламу. Арабський халіфат

Мухаммед і зародження ісламу

Іслам — третя, поряд з буддизмом і християнством, світова релігія — виник на початку VII ст. серед арабів, корінних жителів Аравійського півострова. У той час вони ще не становили єдиної нації, а були групою племен, в основному кочових, позбавлених центрального управління. Більшість з них залишалася язичниками. Згідно зі стародавніми семітськими звичаями, вони поклонялися Сонцю та Місяцю, різним божествам і духам, силам природи, а також померлим предкам. У центральній Аравії панував фетишизм, який знайшов своє відображення в культі великих, поставлених на ребро камінням. Іноді над цим каменем зводилася будівля кубічної форми — кааба (з арабської — «куб»). Найбільшим з цих фетишів був знаменитий Чорний камінь у святилищі Кааби в Мецці. Оточений багатьма меншими каменями, які символізували інших племінних божеств і духів, цей Чорний камінь сприймався усіма арабами як вищий божественний сим вол. Усе змінилося з появою Мухаммеда, який народився в Мецці близько 1570 р. і був єдиною дитиною купця Абдаллаха. Батько помер згодом після народження Мухаммеда, а мати — коли йому було 6 років. Сироту виховував дядя Абу Таліб. З 15 років хлопчик почав самостійне життя — пас овець, споряджав каравани. Після 595 p., коли він одружився на багатій вдові, у його житті відбувся поворот на краще. Він почав торгувати шкірами, багато мандрував і на нього справила враження іудейсько-християнська віра в єдиного бога. Коли Мухаммеду виповнилося 40 років, йому було видіння — з'явився ангел Джібрил, який прочитав йому священну книгу мусульман — Коран і доручив учити людей молитві, обряду очищення та вірі в єдиного бога — Аллаха. Слово «іслам» означає «покірність Аллаху». Коран написаний ритмізованою прозою. Арабська мова Корану стала основою для виникнення єдиної арабської літературної мови. Мухаммед називав себе останнім божественним пророком («печаткою пророків»). Молитва, читання переданого через пророка останнього послання Бога людям і завоювання місця на небесах завдяки невідворотному слідуванню вказаним шляхом становить сенс життя людини. Серед пророків ісламу називається і Ісус (Іса).

«Мусульманство» означає «ті, що віддали себе Аллаху». Спочатку іслам поширювався досить повільно і Мухаммед навіть змушений був переселитися в Медину і літочислення ісламу починається саме з часу цього переселення (622 р.) — хіджри. Тут він побудував мечеть і заснував громаду. Кількість послідовників ісламу почала зростати — багато арабів жили бідно, а іслам сповідував справедливе суспільство.

У 630 р. Мухаммед захопив Мекку і став її правителем. Він заборонив ідолопоклонництво та наказав зруйнувати язичницькі святилища. Деякі племена прийняли іслам, а деякі виступили проти мусульман. Мухаммед розгромив їх та захопив великі трофеї: 6 тис. полонених (жінок і дітей), 24 тис. верблюдів, 40 тис. овець і 160 тис. дірхемів срібла. Худоба і гроші були поділені між переможцями, а жінок та дітей Мухаммед повернув цим племенам без викупу. Цією щедрістю і милістю він завоював їх без бою — вони прийняли іслам. До початку 632 р. усі племена, які вірили у священну Каабу, вже стали мусульманами. 8 червня 632 р. Мухаммед помер у Медині.
Арабський халіфат

Після цього мусульман очолили його найближчі послідовники, які мали титул «замісника посланця Аллаха» — «халіфа расулі — л-лах», або просто халіфа. Першим халіфом став тесть Мухаммеда Абу-Бакр (632-634 pp.) У перші місяці свого правління він завершив підкорення Аравії, згодом частини Сирії. Йому вдалося також розгромити візантійську армію в Палестині. Після його смерті халіфом став Омар І (634-644 pp.). Завойовницькі походи при ньому набули небаченого розмаху. За 10 років арабські війська завоювали Сирію і Палестину, Месопотамію і Персію, Єгипет й Лівію. Омар говорив, що «араби схожі на верблюда, який іде за своїм поводирем, а поводир не бачить, куди вести, а я виведу їх на істинний шлях». Цим шляхом стали завойовницькі походи, але у 644 р. Омар був смертельно поранений під час молитви перським рабом.

Наступник Омара — Осман (644-656 pp.) продовжив завоювання, підкоривши Грузію та азербайджанську Албанію. Він був першим халіфом, який почав жити пишно й багато. Проти нього виникла опозиція й у 656 р. його вбили. Новим халіфом проголосили двоюрідного брата пророка — Алі (656-661 pp.), який також був одружений з його молодшою дочкою Фатімою. Але правитель Сирії і Палестини Муавійя, який походив зі старовинного меккського роду Омеядів, відмовився присягати новому халіфу, звинувативши його у зв'язках з убивцями Османа. Алі не вдалося збройним шляхом привести його до покори, а згодом він був убитий змовниками. Халіфом став Муавійя І, який був добрим адміністратором і поклав кінець виборності халіфів, закінчивши цей титул своїм родом.

Боротьба між Муавійєю та Алі призвела до розколу ісламу на дві групи: сунітів та шиїтів, що існує й зараз. Суніти, крім Корану, визнають священними усні перекази перших послідовників Мухаммеда, так звану суну, яка разом з Кораном становить основу мусульманського права — шаріату. Імам, посада якого має бути виборною, має лише слідкувати за чистотою дотримання традицій. Шиїти ж вважають імамів повноправними носіями божественної влади, які можуть змінювати суну. Право бути імамами мають лише кровні нащадки Мухаммеда з роду Алі, тобто влада передається за спадковістю. Своїм священним переказом шиїти вважають ахбар, що містить символіко-алегоричне тлумачення тексту Корану, який у готовому вигляді зійшов з неба.

Після десятирічної громадянської війни продовжилися зовнішні завоювання. У кінці VII ст. араби захопили Карфаген, на початку VIII ст. завоювали тюркські князівства Середньої Азії, окупували Афганістан, частину Індії. У 711 р. араби переправилися через Гібралтар і вторглися в Іспанію. До 714 р. вони підкорили весь півострів. У 717-718 pp. вони намагалися взяти Константинополь, але безуспішно. Після цього почалося швидке послаблення халіфату Омеядів. З 725 р. розгорнулися повстання та смути. У 747 р. у районі Мерви в Середній Азії спалахнуло повстання на чолі з братами з роду Аббасидів (вони вели своє походження від дяді пророка Ал-Аббаса). У 750 р. вони захопили владу в халіфаті, знищивши майже всіх Омеядів.

Назад Зміст Вперед