UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Частина III

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
3.4. ДЕРЖАВА УКРАЇНА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

§3. Соціально-економічне становище республіки

Після розвалу СРСР економіка України опинилася у кризовому стані: падіння виробництва, інфляція, зниження рівня життя людей. Причини економічної кризи:

1. Стара економічна система зруйнована, а нова, ринкова, ще не створена. Колишня економічна система була командною, затратною, планово-суб'єктивістською. Вона була нездатна сприяти розподілу товарів капіталів і робочої сили згідно з реальними потребами суспільства. Чітких ознак криза набула з 1992 р. Піс ля вивільнення з-під державного контролю переважної більшості цін і саморозпаду системи державного планового розподілу продукції криза діючих підприємств і непотрібність частини товарів стали відкритими.

2. Розрив господарських зв'язків з Росією та іншими країна ми СНД.

80% торгового обороту України припадало на Росію. Загальносоюзним міністерствам було підпорядковано понад 2 тис. най більших підприємств України, які після розвалу СРСР втратили споживача і фінансування. Промисловість України виробляла не більше 20 % кінцевого продукту. Основна частина її товарної продукції — це напівфабрикати або комплектуючі вироби, які ще необхідно «доводити» до готового продукту. Крім того, розрив зв'язків призвів до ліквідації диспропорції цін, особливо в паливно-енергетичній галузі. Україна, не маючи достатньо нафти і газу, змушена була платити за них світовими цінами. Недостача енергоносіїв стала найболючішим місцем української економіки. Вибуховий перехід до нового цінового рівня не дав змоги підприємствам своєчасно накопичити ресурси оборотного капіталу з тим, аби не переривати виробничий процес. Темп падіння обсягу виробництва за 1991 р. склав 4%, а за 1992— 1993 pp. — 35 %. У цілому падіння виробництва в Україні на 30 % зумовлене розривом економічних зв'язків з республіками СНД.

3. Помилки при проведенні економічної політики. З перших днів незалежності України йшла боротьба за напрям економічної політики: підновлювати фасад старої економічної системи, а державним регулюванням чи йти по шляху ринкових реформ.

Політична боротьба і значний вплив колишньої комуністичної номенклатури зумовили значні коливання в проведенні економічної політики, ЇЇ паліативний характер, повільний темп. Ринкові реформи в Україні почалися фактично вимушено, оскільки на цей шлях з 1992 р. стала Росія, а наша республіка тоді була дуже прив'язана до російської економіки. Це було пристосування своєї економіки до ринкової економіки інших країн.

Довготривалість кризи зумовлена глибинністю тих протиріч, які утворилися в національній економічній системі. Лібералізація цін у Росії призвела до зростання цін на газ в Україні за 1992 р. в 100 разів, на нафту — в 300 разів. Це призвело до гіперінфляції. У 1992 році інфляція склала 2100,5%, в 1993 р. — 1025,5 % . Таких масштабів інфляції не було тоді в жодній країні світу. Це перша особливість кризи в Україні.

У 1992 р. були введені купоно-карбованці багаторазового використання — попередники національної валюти. Україна ви йшла з рубльової зони.

Характерним для економічної кризи був ступенеподібний рух рівнів цін. Останні у 1992-1994 pp. змінювались через 2-3 місяці, підвищуючись при цьому щоразу у 2-5 разів. У 1992 р. індекс споживчих цін підвищився в 21, в 1993 — в 103, в 1994 — в 5 раз. Всього за 1991-1994 pp. споживчі ціни в Україні зросли (по відношенню до 1990 р.) в 42022 рази.

У період економічної кризи значно знизився рівень життя людей. За 1994 р. реальна зарплата склала лише 33 % від рівня 1990 р. Практично розтанули грошові заощадження людей, які вони збирали роками (залишки у банках у реальному обчисленні скоротились в 10—12 разів). Тривалість життя зменшилась на 4 роки і склала 61,5 років для чоловіків і 71,5 — для жінок. Посилюється процес депопуляції — зменшення чисельності населення внаслідок переважання кількості померлих над народженими. Кожен третій чоловік вмирає, не доживши до пенсійного віку.

Народжуваність почала знижуватись ще з 1984 p., а смертність зростати з початку 70-х років. Смертність з розрахунку на 1000 чоловік скоротилася з 15,2 у 1996 р. до 14,3 у 1998 р. Дитяча смертність з 14,3 у 1996 р. до 12,8 у 1998 p., що відповідає рівню 1980 р. На 1 січня 2005 р. населення України склало 47,3 млн. людей, зменшившись майже на 5 млн. з 1989 р.

Слабкими елементами соціальної структури є 13 млн. пенсіонерів і 1,3 млн. людей, які отримують допомогу для дітей. Лиш 13 млн. осіб виробляють матеріальні блага. Значно поглибилася майнова диференціація суспільства між найбагатшими і знач ним прошарком незаможних. Доходи 10 % найбагатшої частини відносно 10% найбіднішої у 12 разів більші (у США цей показ ник — 5,5). На початок 2004 р. в Україні нараховувалося, за офіційними даними, 142 мільйонери (у доларовому обчисленні) або 850 у гривневому обчисленні. За рівнем життя Україна зна ходиться на 83 місці у світі.

Спад виробництва обумовлений усім попереднім шляхом роз витку у складі СРСР. Звідси значна технологічна відсталість, витрато- та енергоємність виробництва. Саме ці об'єктивні при чини, а також величезна залежність від зовнішніх джерел енергії спричинили низьку продуктивність підприємств України і конкурентоспроможність їх продукції. Процес реформування економіки відбувається недостатньо активно, окремі позитивні зрушення, нові ефективні виробництва ще не досить відчутно впливають на розвиток економіки та соціальної сфери.

Основні компоненти специфіки перехідної економіки України:

• повільний процес здійснення ринкових реформ і становлення ринкової економіки;

• певна спільність просування до ринку разом з Росією і СНД;

• криміногенний (значною мірою) характер реалізації і роздержавлення державної власності;

• гальмування процесу формування верстви підприємців, середнього класу, що уповільнює активізацію інвестиційного процесу, обмежує само стимулюючу роль приватної і акціонерної власності, підприємницькі акції населення та зміну його побутового ринковим, а потім економічним мисленням;

• підтримка перехідної економіки України з боку західних країн (Україна посідає третє місце у світі за обсягом фінансової допомоги з боку США). За 1994-1996 pp. утричі зросли інвестиції іноземних держав.

У 1995 р. подолано гіперінфляцію, за 1997 р. інфляція склала 10%. Рівень реальних доходів громадян у грудні 1995 р. порівняно з відповідним періодом 1992 р. зріс на 40%, купівельна спроможність на 54%. У вересні 1996 р. проведено грошову реформу. Замість купоно-карбованців була введена гривня. Обмін тривав два тижні, мав прозорий характер, тобто можна було обміняти будь-яку суму. Обмін здійснювався з розрахунку 1 гривня за 100 тис. купоно-карбованців. Грошова реформа дещо покращила фінансовий стан держави, але без підйому виробництва цей захід є малоефективним.

Певні зрушення відбуваються в аграрній сфері економіки України. У республіці створено (хоч і не зовсім досконалі) законодавчі основи для ліквідації монополії власності на землю і становлення різних, але юридично рівноправних форм земельної власності, серед яких найпоширенішою повинна стати приватна власність у різних формах функціонування — індивідуальна (сімейна), групова, колективно-пайова (дольова). Суть цього процесу в перетворенні підприємств на акціонерні, що об'єднують земельних власників, які мають статус працюючого власника з правом отримання доходів відповідно не лише праці, а й розміру земельно-пайового внеску.

У більшості колективних господарств відбулося розпаювання земель з наданням права власникам паїв передавати їх у спадщину і для продажу. На середину 2003 р. власниками землі стали 6880042 особи.

Іде процес становлення сектора фермерства. У 1996 р. в Україні нараховувалося більше 38 тис. фермерських господарств, яким виділено більше 900 тис. земель (середній розмір — близько 25 га). Прийняття парламентом України Земельного кодексу України (жовтень 2001 р.), в якому основною формою власності на землю визнається приватна, повинне сприяти підйому сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим гострим продовжують залишатись соціальні проб леми. Кількість безробітних на кінець 2001 р. склала 1 млн. 120 тис. осіб. Кожен третій житель села непрацездатного віку.

Дуже складною є кримінальна ситуація. Щодобово в країні відбувається 13 убивств, 14 розбійних нападів, 24 пограбування. З 1991 р. загинуло близько 800 міліціонерів, які захищали правопорядок у країні.

Восени 1998 р. під впливом кризових явищ на фінансових ринках Південно-Східної Азії та Росії фінансово-економічна ситуація в Україні погіршилася. Гривня була девальвована, її курс знизився у 2,5 раза. За 2005 р. середньомісячна заробітна плата збільшилася на 36,7% і становила 806, 18 грн. Мінімальна за робітна плата підвищилася з 57,8% (262 грн.) до 73,3% (332 грн.) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 1 вересня 2005 р. запроваджено І етап оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, що забезпечило підвищення посадових окладів у середньому на 15%. Чисельність безробітних порівняно з 2004 р. скоротилася на 354,2 тис. осіб та становила 1,55 млн. осіб. Допомогу при народженні дитини за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності збільшено до 8 497,6 грн. Кількість отримувачів у 2005 р. становила 274,5 тис. осіб. Проте інфляція у 2007 році перевищила 16%. Реальні доходи громадян за 2007 рік виросли на 12,8%. На початку 2008 р. почалася часткова виплата збережень громадян, які були зроблені в Ощадбанк СРСР.

Основні принципи економічної політики уряду України:

• прискорення приватизації, підйом економіки за рахунок при ватної ініціативи;

• пріоритетний розвиток аграрної сфери, прагнення використати природні умови України (перш за все наявність значних площ чорноземів) для підвищення продуктивності сільського господарства, а з його допомогою — усієї економіки країни;

• лібералізація економіки, відмова держави від безпосереднього керівництва підприємствами; залучення іноземних інвестицій, «відкритість» зовнішньої економічної діяльності, скорочення витрат на соціальні потреби;

• зміцнення грошово-кредитної і фінансової систем, реформу вання податкової політики.

За останні роки закладено перспективні основи ринкової моделі господарювання, фундамент для економічної стабілізації. Мільйони людей стали власниками. Природними стали відсутність черг, дефіцитів, значний асортимент товарів.

Назад Зміст Вперед