UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Частина І

СТАРОДАВНЯ І СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.)
1.3. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ПІД ВЛАДОЮ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (XIV — СЕРЕДИНА XVII СТ.)

§ 3. Крим у період пізнього середньовіччя

Монголо-татари, які повернулися в 1242 році з походу на Польщу та Угорщину, осіли в Криму, що став улусом — провінцією Золотої Орди й управлявся намісником великого хана. Столицею Кримського улусу до середини XIV ст. було місто «Кирим» — «Крим», побудований золотоординцями на південному сході Кримського півострова. У XIV ст. назва міста Крим поступово перейшла на весь півострів.

На початку XII ст. у Криму, на південному узбережжі з'являються колонії у вигляді торгових факторій, засновані Венеціанською республікою. У результаті запеклої боротьби венеціанців витісняють генуезці. У 50-60-х років XIV ст. генуезці захоплюють Балаклаву та Судак і в їхніх руках опиняється все чорноморське узбережжя від Керчі до Балаклавської бухти, яке вони назвали «капітанство Готії». Генуезці купували і продавали сукно, зброю, ювелірні вироби, прянощі, хутра, шкіри, мед, віск, сіль, зерно, рибу, ікру, оливкову олію і вино.

У 1443 р. чингізід Хаджі-Девлет Гірей у Литві був проголошений кримським ханом. За допомогою військ великого литовського князя Казимира IV і підтримки місцевої знаті він повернувся на Кримський півострів і оголосив його територію Кримським ханством, що складалося з власне Криму, Північного Причорномор'я і Таманського півострова. Столицею ханства стало місто Крим — Солхат (Старий Крим). Незабаром Хаджі-Гірей заснував на берегах ріки Чуруксу місто Бахчисарай («Палац у садах»), що став при правлінні його сина Менглі Гірея новою кримською столицею.

Більшість населення ханства становили кримські татари. Перша згадка цього етноніму зафіксована на початку XVI ст. Кримські татари складалися з трьох народностей: передгірних татар, південнобережних татар та нащадків ногаїв і були мусульманського віросповідання сунітського напрямку. Ці народності сформувалися в результаті асиміляції племен хозарів, що мігрували до Криму, кочових тюркомовних печенігів, половців, тата-ро-монголів і таврів, що жили тут здавна, кіммерійців, скіфів, сарматів.

До елітної частини населення входили беки, оглани — царевичі-чингізіди, мурзи — військові дворяни, магометанські священики мулли й богослови — улеми. Беки стояли на чолі родів, що об'єднувалися в аймаки — племена кримських татар.

Знать володіла землею, що забезпечувало їй владу над та-тарами-скотарями, яких називали «чорним народом». На території Кримського ханства закріпилося кілька форм розподілу землі: ханське землеволодіння, бейлики — володіння знаті, султанське землеволодіння, мурзинське землеволодіння й общинні землі.

Беки мали право суду, установлювали розміри податків і панщини. Серед податків були: загальний податок, податки із урожаю, мито з купівлі-продажу, подушна подать, мито від продажу винограду, плата за гумно й худобу. За наказом хана беки-васали зобов'язані були виставляти військо. Татарське дворянство — мурзи, одержували від беків землі й дарування за службу.

Управління ханством здійснювалося ханом і державною радою-диваном, що складався з хана, його заступника і спадкоємця калги-султана, старшої дружини або матері хана — ханші валіде, глави мусульманського духівництва ханства — муфтія, головних беків і огланів. Державною релігією був іслам, що ро било мусульманство на чолі з муфтієм важливою політичною силою Кримського ханства. У першій половині XVII ст. Кримське ханство складалося з 24 судових повітів. Усе населення ханства поділялося на 3 групи: мусульмани, православні (есір), раїя (під дані різних релігійно-етнічних спільнот).

Центрами кримської торгівлі були Перекоп, Кафа і Гезлев (Євпаторія). На півострів завозилися хутра, тканини, шкіри, залізо, зброя, тютюн, продовольство. Татари продавали сап'ян, смушок, шовк, вино. З Криму вивозилося багато солі, щорічно до півтори тисяч возів.

Регулярного війська в кримських татар не було. При великих походах хана і мурзи збирали добровольців, кількість яких досягала до 100 000 (із ханом) або 20 000 (із мурзами). У походи і набіги татари ніколи не брали із собою артилерії й обозу, але коле ний воїн мав із собою 3-4-х коней, що дозволяло рухатися дуже швидко. їхні коні могли проскакати до 100 км на день. Атаки починалися за сигналом, яким був бій цимбал. На початку бою татари завжди намагалися обійти ліве крило супротивника для того, щоб зручніше було стріляти з лука. Основні татарські набіги проходили зимою по вкритих кригою ріках. Спочатку вперед відправлялися розвідники, за ними — основні сили орди. Після захоплення здобичі війська поверталися до Криму завжди іншою дорогою.

Боротьба за панування в Криму з Великою ордою змусила кримських ханів звернутися за допомогою до Туреччини. У 1475 р. турецькі війська висадилися в Криму, захопили Кафу і всі міста південного узбережжя Криму, що стали «султанським санджаком» і ввійшли до складу Туреччини. З генуезькою при сутністю на Кримському півострові було покінчено. Кримське ханство перетворилося на васала Туреччини.

У кінці XVI ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності. Йому сплачували данину племена адигів, Молдавія, Польща і до 1685 р. Московське царство (Росія).

Назад Зміст Вперед