UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.4 НОВА ІСТОРІЯ. ПЕРШИЙ ПЕРІОД (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ДРУГА ПОЛОВИНА XVIII СТ.)

§1. Англійська революція середини XVII ст.

Англія на початку XVII ст. залишилась збедільшого аграрною країною. Сільське населення становило 80 %, а великі міс та — Лондон (200 тис. жителів) та Брістоль були винятком серед малолюдних міст. Проте з'явилися нові галузі промисловості (не-цехове виробництво) — видобуток вугілля, виплавка чавуну та заліза, виробництво пороху, паперу, бавовни, кораблебудування. Англія перестала вивозити вовну, її замінило готове сукно. Англія заснувала колонії на східному узбережжі Північної Америки, в Ост-Індії та Західній Африці. Особливо успішними були дві торговельні кампанії — Ост-Індська та «Старих авантюристів». Річний експорт останньої сягав 1 млн. фунтів, що було величезною сумою. При цьому річний доход у 20 фунтів був майновим цензом виборця англійського парламенту, наприклад, заможного ремісника.

На селі відбувається аграрний переворот. Оскільки стало вигідним продавати вовну, а не вирощувати сільгосппродукцію, поміщики зганяли орендаторів зі своєї землі, перетворюючи ріллю на пасовиська для овець. Ці пасовиська огороджувались, тому це явище назвали «огороджуванням». Основна маса селян почала перетворюватись на малоземельних та безземельних найманців.

У 1603 р. королем Англії став Яків І (1603-1625 pp.), який заслужив характеристику «наймудрішого з дурнів в Європі». Він намагався посилити владу короля і послабити вплив парламенту, вороже ставився до Реформації, різко змінив зовнішню полі тику, зблизившись з католицькими державами. Це загострило політичну ситуацію в країні.

У 1625 р. королем став Карл І (1625-1648 pp.). Він також не знаходив спільної мови з парламентом. Парламент 1628 р. виступив зі знаменитою «Петицією про права», яка стала, власне, викладом англійської конституції: 1) населення не змушують до виплати податків, не затверджених парламентом; 2) ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами; 3) повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами воєнного часу; 4) повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів.

У 1629 р. король розігнав парламент і 11 років правив без нього. У 1638 р. почалося повстання в Шотландії, королівська армія зазнавала поразок. 13 квітня 1640 р. Карл скликав парламент, але на першому ж засіданні депутати заявили, що повинні розглянути все, що було зроблено без них за попередні 11 років. 5 травня того ж року король знову розігнав парламент. Він отри мав назву Короткого. Проте ситуація у війні з шотландцями погіршувалась і король змушений був скликати в листопаді 1640 р. новий парламент, який отримав назву Довгого (1640—1653 pp.). Парламент змусив короля стратити свого першого міністра і за боронив йому розпускати парламент. У 1641 р. парламент по дав королю «Велику ремонстрацію» — документ з 204 пунктів, в яких перераховувались зловживання короля і висувалася вимога про контроль парламенту над дією міністрів та армії. Карл, у свою чергу, звинуватив 5 лідерів опозиції у стосунках з шотландцями і вимагав їх видачі. Але це йому не вдалося і він покидає Лондон, зробивши своєю резиденцією Ноттінгем. Північ і Захід були здебільшого за короля, парламент підтримали Схід і Центр. Соціальною базою армії короля стало дворянство старого складу, за парламентом стояли широкі кола буржуазії, плебейські і напівпролетарські верстви міста, а також вільні селяни

Спочатку хід громадянської війни, яка почалася у 1642 p., складався на користь короля. У 1642 і 1643 pp. парламентські війська зазнали поразки. У 1643 р. було оформлено Союз парламентів Англії та Шотландії і королю довелося воювати на два фронти. Проте парламентська армія зазнала ще кількох поразок. Причини поразок полягали в нерішучості командування, яке скла далося з дворян і не бажало остаточної поразки короля. Реформа армії пов'язана з діяльністю Олівера Кромвеля (1599—1658 pp.). Він належав до сім'ї, яка збагатилася на конфіскації церковних земель. У 1628 р. Кромвель був уперше обраний до парламенту. На свої кошти він сформував 2 роти добровольців і став їх командиром. У 1642 р. він — капітан, а в 1643 р. — полковник. Його солдатів за витримку і мужність називали «залізнобокі», У 1645 р. було прийнято закон про реформування армії Замість окремих загонів, кошти на які відпускали графства, створювалась єдина армія на утриманні парламенту. Вводилась жорстка дисципліна. Офіцерські посади стали доступними будь-якій здібній людині, незалежно від походження. Прихильників короля називали «кавалерами», а парламенту — «круглоголовими». Вирішальна битва громадської війни відбулася 14 червня 1645 р. при Незбі. Король зазнав поразки і втік до Шотландії. Шотландці видали його англійському парламенту за 800 тис. фунтів.

Серед прихильників парламенту існували різні погляди щодо реформування церкви. Пресвітеріани виступали за незалежну від держави церкву, не визнавали влади єпископів, протиставляючи їм церковних старост — пресвітерів. Пресвітеріани становили більшість у парламенті. В опозиції до них перебували індепенденти на чолі з О. Кромвелем. Розходження з пресвітеріанами стосувалося питань моралі. Лівіше індепендентів перебували левелери («зрівнювачі») на чолі з Джоном Лільберном. Вони вимагали формальної рівності громадян, незалежно від майнового становища, загального виборчого права та демократичної республіки.

Король утік з полону, що стало сигналом до початку другої громадянської війни. Його тепер підтримували шотландці. Але Кромвель у 1648 р. розбив шотландців і ввійшов в Единбург. Було проведено чистку парламенту, з якого вигнали 40 депутатів-пресвітеріан. Короля Карла І судили на підставі того, що «народ, після Бога, є єдиним носієм усілякої справедливої влади». Короля визнали «тираном, зрадником, вбивцею та ворогом англійської держави» і відрубали йому голову (30 січня 1649 p.). Королівську владу і палату лордів було скасовано, Англія стала республікою (15 травня 1649 p.).

Кромвель розгромив прибічників сина короля Карла II і захопив Ірландію. Половину населення знищили чи перетворили на рабів та продали до Америки. Шотландія позбавлялася колишньої автономії та приєднувалася до Англії. Кромвель успішно воював з Голландією (1652-1654 pp.). У 1653 р. Кромвель розігнав «охвістя» Довгого парламенту. У грудні цього ж року було розпущено і Малий парламент. Рада офіцерів проголосила Кромвеля лордом-протектором Англії, Шотландії та Ірландії. Уже до цього він був командувачем армією та головою Державної ради. Після проголошення лордом-протектором він ставав довічним головою республіки. Фактично в країні була встановлена одноосібна диктатура Кромвеля.

З вересня 1658 р. Кромвель помирає. До весни 1659 р. країною правив його син Ричард. Провідну роль почав відігравати командувач англійськими війська в Шотландії генерал Монк, який на початку 1660 р. захопив Лондон. Парламент прийняв рішення про передачу влади Карлу II (1660-1685 pp.). Почалася політична реакція. Труп Кромвеля було вирито з могили, повішено й обезглавлено. У 1679 р. в парламенті сформувалися 2 крила: торі і віги. «Торі» перекладають як партизани-католики, а «віги» — протестанти. До вігів належали представники англійської промисловості та торгівлі, найзнатніші аристократи. Торі були представниками консервативно-роялістських елементів. Віги прийняли Habeas Corpus Act, тобто Акт про краще забезпечення свободи підданих та попередження ув'язнень за морями (1679 p.). Вважається, що цей документ став наріжним каменем подальших документів про права людини.

У 1685-1688 pp. королем став Яків II. Він посилив вплив католиків у країні, надав їм усі політичні права. Це викликало незадоволення широких кіл населення. Торі та віги знайшли спільну мову і вирішили здійснити палацовий переворот. На престол висували зятя короля, одруженого з його дочкою Марією — штатгальтера Голландії Вільгельма (Віллема) III Оранського. Яків II втік до Франції, а Вільгельм Оранський урочисто вступив у Лондон в грудні 1688 р. Цей переворот було названо «Славною революцією».

У 1689 р. було видано «Білль про права», який заклав основи конституційної монархії в країні. У ньому говорилося, що всі закони приймаються, а податки накладаються лише рішенням парламенту. Ніхто, крім парламенту, не може звільнити з-під дії закону, скасувати його. Узаконювалася свобода дискусій у парламенті. Підданим надавалася свобода петицій.

Англійська революція не була доведена до кінця. Вона за лишила монархію, хоча і обмежила її. Більшість народу економічно мало виграла від революції. Фактично зникло класичне англійське селянство.

Назад Зміст Вперед