UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.3. НОВА ІСТОРІЯ. РАННІЙ НОВИЙ ЧАС (КІНЕЦЬ XV — ПЕРША ПОЛОВИНА XVII СТ.)

§8. Культура і наука Європи XVI—XVII ст.

Одним з найвищих досягнень людської культури взагалі є мистецтво Відродження (Ренесансу). У цілому період Відродження датується в межах від останньої третини XIII ст. до кін ця XVI ст. Антична література почала розглядатись у цей час як особливо цінна з формальної та змістовної точок зору. Але, як і античні автори, діячі Відродження не виробили якоїсь спільної для них ідеології. Об'єднувала їх тільки любов до «класики» та нелюбов до схоластики і пізньої готики. Епоха Відродження названа так, тому що в особах своїх творців самоусвідомлювала себе періодом певного повернення до первісних джерел духовної культури: звернення не тільки до античної культурної спадщини, а культурної спадщини взагалі в пошуках подальшого формування нового світогляду, в якому мораль, порядність і художня вишуканість поєднувались би з оптимістичним світобаченням та індивідуальним підходом до кожної людини, утвердженням принципів реалізму.

Відродження було прямим продовженням західного Середньовіччя, від якого були успадковані ідеї гуманного ставлення до людини, схильність до алегорій та символізму. Але ідейною домінантою Відродження стає тільки конкретний християнський антропоцентризм, з позицій якого людина є центром Всесвіту, а весь навколишній світ — творінням рук не тільки Божих, а й людських. Доба Відродження активно вплинула на формування сучасного розуміння гуманізму як світоглядної позиції, що базується на пріоритеті загальнолюдських цінностей. Любов до науки і мистецтва охопила найвищі освічені сфери і перетворилася на окремий культ.

Власне Відродженню передувало Передвідродження (остання третина XIII — початок XIV ст.), коли нові процеси і явища були ще досить тісно пов'язані з середньовічними. Першим поетом Передвідродження був італієць Данте Аліґ'єрі, основний твір якого — «Божественна комедія». Ще одним засновником нової літератури був Франческо Петрарка. Майже всю свою поетичну творчість він присвятив коханій жінці Лаурі. Світову славу приніс своєму авторові Джованні Боккаччо твір «Декамерон». Одним з найвидатніших художників Відродження був Сандро Ботічеллі (картини «Народження Венери», «Весна»). Справжньою науково-культурною революцією можна назвати винахід друкарського верстата Йоганном Гутенбергом. Першим друкованим виданням в Європі була Біблія, яку Гутенберг надрукував протягом 1452-1455 pp. у Майнці. Серед прихильників таємних учень і знань виділяється постать єврейського астролога і лікаря з Пів денної Франції Мішеля Нострадамуса (1503-1566 pp.). У 1555 p. вийшло перше видання його «Центурій». У них цілком виразно провіщено появу багатьох існуючих сьогодні механізмів і досяг нень, зроблено ряд загадкових пророцтв, які і досі привертають увагу людей. Нове слово в астрономії було сказано польським вченим Миколаєм Коперником, який прийшов до ствердження геліоцентричної системи світу.

Період зрілого Відродження є часом активного розвитку соціально-політичної думки. З'явився новий жанр утопічної літератури, першим представником якої був Томас Мор. Він змалював політичний та економічний устрій «Утопії» — вигаданої держави, де панували справедливість та рівність. Його ідеї роз вивали Томаззо Кампанелла та Френсіс Бекон. Значної популярності набула книга Школо Макіавеллі «Державець», в якій домінує ідея, що для досягнення мети володар може використовувати будь-які засоби.

Найвищими досягненнями Високого Ренесансу була творчість титанів Відродження Леонардо да Вінчі (1452-1519 pp.), Рафаеля Санті (1483-1520 pp.) та Мікеланджело Буонаротті (1475-1564 pp.). Леонардо да Вінчі був людиною надзвичайних та різнобічних здібностей: музикант, інженер, біолог, математик, архітектор. Найзнаменитішою його картиною (можливо, найзнаменитішою у світі) є Мона Ліза («Джоконда»). Не менш відомою є картина Рафаеля «Сікстинська мадонна». Мікеланджело віддав перевагу скульптурі. Найвідоміша його скульптура — статуя Давида. Серед видатних художників Відродження слід назвати Тиціана, Тінторетто, Босха, Пітера Брейгеля Старшого, Альбрахта Дюрера.

У літературі представником гротескного роману був Франсуа Рабле, який написав «Гаргантюа і Пантагрюель».

Видатним представником іспанської драматургії став Лопе де Вега, автор близько 1800 (!) п'єс, серед яких найвідоміші «Собака на сіні», «Кара — не помста». Значний внесок у розвиток літера тури вніс Мішель Сервантес, який написав роман «Дон Кіхот».

Драматургом номер один у світі називають Уїльяма Шекспіра (1564—1616 pp.). І зараз немає такого актора, який би не мріяв зіграти в його п'єсах («Король Лір», «Гамлет», «Отелло», «Ромео і Джульєтта» та інші).

Особливе місце в європейській культурі XVII ст. посіла куль тура бароко (з італійської — дивний, химерний). Це перший стильовий напрямок в історії культури, який охопив усі народи Європи, незалежно від національної чи конфесійної приналежності, та вийшов за межі Європи. Для бароко характерний особливий погляд на людину та світ. Естетика бароко будувалася на колізії між людиною та зовнішнім світом, між ідеологічними та чуттєвими потребами. Песимізм та відчай оволоділи умами і ви лилися у своєрідні форми мистецтва. В усіх видах літератури та мистецтва ускладнюються за формою і ущільнюються за змістом композиційні елементи та образи. Тема нікчемності людини перед силою Божою рельєфно виявлялася у мистецтві бароко. Герой творів бароко — яскрава особистість з вольовим та раціональним началом, обдарована і шляхетна, хоча навколо неї постійно згущувалися хмари злої недолі, недоброзичливців.

Найвідомішим майстром архітектури бароко був Джованні Берніні (1598-1680 pp.), який створив чимало уславлених споруд, зокрема колонаду Собору Святого Петра та оформлення площі біля цього собору. Неперевершеним його твором є також балдахін-ківорій у цьому ж соборі.

Одним із засновників реалістичного живопису був Караваджіо (1573-1610 pp.). У цей час творили також художники світового рівня і значення як Дієго Веласкес (1599-1660 pp.), Рубенс (1577-1649 рр,), Ван Дейк (1599-1641 pp.), Рембрандт (1606-1669 pp.).

Італієць Джамбатіста Маріно (1569-1625 pp.) став засновником цілої течії в літературі — марінізму. Це вишукана поезія, сповнена мудрувань, гри слів, метафор.

Визначним драматургом доби бароко був іспанець Педро Кальдерон де ла Барка (1600-1681 pp.), автор понад 120 п'єс. Провідна ідея його творчості — якщо вже людина живе для того, щоб страждати, то має це робити гідно.

У цілому культура цього періоду досягла високого рівня і стала надбанням світової цивілізації.

Назад Зміст Вперед