UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.2. ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

§ 16. Туреччина, Індія й Китай у добу Середньовіччя

Туреччина (XI—XV ст.)

Предки турків — огузи жили ще у IV ст. в степових районах середньої та нижньої течії ріки Сирдар'ї у Середній Азії. Родоначальник династії Сельджуків був вождем племені киник. Початок завоюванням цього роду поклав його внук Тогрил І (1038— 1063 pp.). Він захопив Іран, а у 1055 р. — Багдад. За 25 років турки з простих кочівників перетворилися в могутніх правителів мусульманського світу. Згодом було завойовано Закавказзя і час тину Малої Азії. У 1071 р. турки розгромили візантійську армію і взяли в полон імператора.

Найбільшої могутності імперія Сельджуків досягла за султана Малік-шаха (1072-1092 pp.). За роки його правління було захоплено Дамаск, Бухару, Самарканд та Фергану. Під його владою опинились усі країни від Китаю до Константинополя. Але після його смерті імперія розпалася на багато дрібних держав. Останнього представника роду Сельджуків було вбито у 1194 р.

Новий етап турецької історії пов'язаний з приходом в Малу Азію огузького племені кайи, яке відкочувало з Середньої Азії, рятуючись від монголів. Вождь цього племені Осман І (1299-1326 pp.) отримав у Румського султана (султанат був заснований ще Сельджуїсами) титул бея і зробився правителем невеличкої території, яка стала плацдармом майбутньої Османської імперії. Його нащадки розширили первісну територію, отриману Османом, а його внук Мурад І став уже султаном. За його правління турки переправляються до Європи і захоплюють Едірне (Андріанопіль), який роблять своєю столицею. Мурад першим почав формування яничарської піхоти, куди набирали хлопчиків з християнських сімей, обернених в іслам. Кіннота називалася сіпахи. За свою службу вони отримували земельні наділи і стали правлячою верствою в імперії. Військова реформа привела до великих перемог. Було захоплено значну частину Балканського півострова. У 1389 р. турки перемогли сербів на Косовому полі. Вирішальну роль у перемозі відіграла артилерія, яку турки незадовго перед цим узяли на озброєння.

Син Мурада І — Баязид Блискавичний (1389-1403 pp.) успішно продовжив завоювання, підкоривши Болгарію, Малу Азію, розгромив хрестоносців на чолі з Сигізмундом у 1396 p., по-звірячому знищивши 10 тис. полонених християн. Проте війська Баязида були розгромлені військами Тимура-Тамерлана (1403 р.), а сам він загинув. Тимур (1336-1405 pp.) був одним з найвидатніших полководців Середньовіччя. Він походив з сім'ї дрібного еміра (князька) одного з отуречених монгольських племен у Середній Азії. Спочатку він був отаманом невеликого збройного загону, у боях поранив ногу і був кульгавим. Звідси його прізвисько — Тимур-ленц (Тимур-кульгавий). Тимур не вмів читати, але знав напам'ять біографії всіх великих полководців. Він був одним з кращих шахістів, знав кілька мов, любив поезію. У 1370 р. він захопив Самарканд і звідти продовжував здійсню вати свої завоювання. «Увесь світ не вартий того, щоб мати двох повелителів!» — казав він. Тимур завоював всю Середню Азію, Сибір, Персію, Ірак, Єгипет, Індію, розгромив Золоту Орду, Туреччину, заходив до Криму і захопив руське місто Єлець. Він готувався до походу на Китай, але смерть завадила йому. За 35 років правління ним були розгромлені всі сусідні сильні держави і він не зазнав жодної поразки.

Тимур дещо призупинив турецьку експансію. Вона продовжилася за правління Мехмеда II Фатіха (1451-1481 pp.).

Навесні 1453 р. 150-тис. армія і 80 кораблів Мехмеда II підійшли до Константинополя. Йому протистояло всього 7 тис. воїнів і жителі міста. Тримісячна облога закінчилася захопленням міста. 60 тис. християн було продано в рабство. Храм Святої Софії перетворили в мечеть, місто перейменували в Стамбул. Візантійська імперія перестала існувати. Стамбул став столицею Османської імперії. Туреччина перетворилася у світову державу.
Індія в IV—XV ст.

З 320 р. Індією правили магараджі («великі царі») з династії Гупта. Найбільшої могутності ця держава досягла за Чандрагупти II (380-415 pp.). 200 років існувала ця імперія, але у 510 р. Індія зазнала поразки під час чергової навали гунів і розпалася на дрібні князівства. Фактично Індія була роздробленою 650 років.

Делійський султанат виник на початку XIII ст. Військова влада в султанаті належала середньоазіатським тюркам, а чиновницька та духовна — таджикам і персам. Державною релігією був іслам сунітського толку, а мовою діловодства — фарсі.

Вершини своєї могутності Делійський султанат досяг у часи правління Алааддіна Мухаммед-шаха (1296-1316 pp.). Була дана відсіч монголам, проведена податкова реформа. Володіння султана охопили весь Індостан. Але після його смерті держава розпалася, а у 1399 р. сюди вторглась армія Тимура.
Китай у III—XV ст.

Протягом усього періоду від падіння династії Хань (220 р.) до піднесення династії Суй Китай був поділений на три царства: Вей — на півночі, Шу — на заході і У — на півдні. Війни не припинялися, як і набіги кочівників з Монголії та Тибету. Міста знаходились у руїнах, чисельність населення впала. Розорення півночі призвело до переселення людей на південь і зростання політичного впливу цієї частини Китаю.

У 581 р. полководець царства Вей Ян Цзянь заснував династію Суй і у 589 р. об'єднав Китай. Під час правління цієї династії було побудовано Великий канал, який з'єднав головні ріки Китаю. Він простягався на 800 км від Хуанхе до Янцзи, з'єднав міста Півночі з родючими рисівницькими областями Півдня і давав можливість здійснювати безпечне перевезення вантажів на великі відстані.

У 618-907 pp. правила династія Тан. Період відносної стабільності тривав майже 300 років. Держава розширила свою територію. Була завершена система відбору на посади шляхом іспитів. Освічене дворянство отримало можливість брати участь у державному управлінні.

У 960—1279 pp. у Китаї правила династія Сун. Ця династія знаменита тим, що за неї утворилася третя за рахунком Китайська імперія. Китай було об'єднано військовими та дипломатичними засобами. У XIII ст. населення Китаю досягло 100 млн. осіб. У 1126 р. кочівники чжурчжені захопили північ Китаю, столицю імперії перенесли на південь.

У цей час було винайдено порохову ракету, годинник, друк з набірним шрифтом, гребні колеса, магнітний компас, механізми, які діяли за допомогою сили води. Близько 900 р. китайці навчилися робити посуд з каоліну — білої глини. Їх розписували і покривали спеціальною глазур'ю. Почали будувати фабрики для виробництва порцеляни спершу лише для імператорів, згодом і для інших споживачів.

У 1211 р. в Північний Китай вторглися монголи і згодом за хопили більшу його частину. Захоплення Китаю тривало і після смерті Чингісхана. У 1271 p., підкоривши більшу частину Пів денного Китаю, внук Чиніісхана Хубілай оголосив про заснування нової китайської династії Юань (1271-1403 pp.). Імперія Хубілая включала в себе Китай, Монголію та Тибет. Двічі він намагався з 100 тис. воїнів на 3500 кораблях завоювати Японію, але це йому не вдалося.

Тайфун — камікадзе (з японської — «священний вітер») по топив монгольські кораблі і врятував Японію від монгольського нашестя (1281 p.). Державною релігією Китаю став буддизм. Країну розділили на 10 провінцій на чолі з монгольськими намісниками. Проте згодом центральна влада занепадає. З 1295 р. по 1333 р. змінилося 8 імператорів, які вже не відігравали головної ролі в управлінні. У 1368 р. було покладено початок династії Мін, яка стала витісняти монголів з Китаю.

У 1403 р. до влади прийшов один з воєначальників, який не був нащадком юанських імператорів. Імперія Юань припинила своє існування. Почалося відродження Китаю. Кількість рабів скоротилася, податки зменшили, управління країною впорядкувалося. Було створено могутній флот, армія досягла 500 тис. осіб. Проте у другій половині XV ст. ситуація різко погіршилася. Імператори не займалися державними справами, їх підміняли вищі чиновники. У 1662,р. династія Мін припинила своє існування.

Назад Зміст Вперед