UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Київська Русь

Розбудова держави за Володимира Святославича

Про утвердження Володимира на київському столі Нестор-літописець урочисто написав: «І почав княжити Володимир у Києві єдиновладно». Він стає верховним володарем у країні. Історики характеризують державу часів Володимира як ранньофеодальну монархію. Це визначення значною мірою є умовним. Адже перші паростки феодального способу виробництва на Русі проглядають лише в другій половині його князювання. Значення видатної постаті Володимира полягає в тому, що своєю діяльністю він ніби з'єднав дві доби: пізню родоплемінну й ранню феодальну.

Роки князювання Володимира в Києві дехто з істориків називає богатирською добою в історії Київської Русі. Тоді успшіно й швидко зводилася велична будова держави, творилася яскрава й самобутня культура її народу, а звитяжні успіхи руської зброї прославили країну на увесь середньовічний світ.

Володимир взяв під свою тверду руку Давньоруську державу ще не досить консолідованою. Влада племінних вождів і князів на місцях, у віддаленні від центру на багато днів кінного шляху, була майже безмежною. Вони неохоче виконували накази князя й привласнювали багато данини, що належала йому. Тому він розпочав князювання з того, що посадив намісниками своїх дружинників у багатьох містах Руської землі. А власного дядька Добриню послав правити від свого імені до Новгорода Великого, підкресливши цим намагання міцніше з'єднати руську Північ із Півднем.

Володимир повертає до складу Русі землі племінних княжінь хорватів і дулібів (981). Протягом 981—984 рр. була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і в’ятичів. Назріла необхідність кардинальних змін у територіальній організації держави. Близько 988 р. Володимир провів адміністративну реформу. Про це «Повість» повідомляє так: «Було у нього синів 12: Вишеслав, Ізяслав, Ярослав, Святополк, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис, Гліб, Станіслав, Позвизд, Судислав. І посадив Вишеслава у Новгороді, а Ізяслава — в Полоцьку, а Святополка — в Турові, а Ярослава — в Ростові. Коли старший Вишеслав помер у Новгороді, посадив Володимир Ярослава у Новгороді, а Бориса — в Ростові, а Гліба — в Муромі, Святослава — в землі древлян, Всеволода — у Володимирі (Волинському), Мстислава — у Тмутаракані». Отож вождів племінних княжінь замінили в різних містах держави сини Володимира. Було назавжди зламано сепаратизм племінної верхівки. Відтоді Київська Русь стає об'єднаною державою.

В результаті реформи 988 р. значно зміцніла система державної влади на місцях. З того часу в основних містах держави від імені київського князя збирають данину, управляють і чинять суд його намісники (сини й старші дружинники), котрі, в свою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчого рангу, що порядкують у тій чи іншій волості. Все це привело до концентрації держави, усталення її рубежів. За Володимира загалом завершився процес складання державної території, визначилися її кордони, що в цілому збігалися з етнічними рубежами східнослов'янської етнокультурної спільності. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги, на заході — Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півночі — Чудського, Ладозького й Онезького озер, на півдні — Дону, Росі, Сули й Південного Бугу.

Протягом кінця IX — першої третини XII ст. державне, суспільне, економічне й культурне життя Давньої Русі зосереджувалося в Києві й навколо Києва, в Середній Наддніпрянщині. Тому Київ високо підносився над іншими містами Русі. 3 самого початку київські князі особливо піклувалися про розбудову й прикрашання стольного града Незабаром по утвердженні в Києві Володимир Святославич розпочав будівництво міської фортеці площею близько 10 га. Цей київський дитинець відомий під назвою «місто Володимира» Високі земляні вали з баштами оточили центральну частину Києва, так звану Гору. Головною турботою Володимира першої половини його князювання на Русі були постійні напади степових кочовиків — печенігів з півдня Князь докладав величезних зусиль до зміцнення рубежів держави. Як свідчить Нестор під 988 р. князь «почав ставити міста по Десні й по Остру, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І почав набирати мужів кращих від словенів, і від кривичів, 1 від чуді, і від в'ятичів, ними населяв міста (порубіжні), тому що була війна з печенігами І воював з ними, і перемагав їх».

Наприкінці X ст. була створена величезна за розмахом (вали простягалися майже на тисячу км. ) складна й розгалужена система валів, фортець, укріплених міст, що мала захистити Русь від печенігів. Вали частково збереглися до наших днів. З цими «змієвими» валами пов'язані прадавні легенди про боротьбу пращурів з величезними зміями (драконами), яких богатирі запрягали у велетенські плуги й проорювали ними гігантські борозни, аби умертвити. Справу батька щодо захисту південних рубежів Русі від степових хижаків — печенігів продовжив Ярослав Мудрий.

Володимира можна назвати першим реформатором на Русі. Крім адміністративної він провів і судову реформу. У літописі Нестора читаємо, що Володимир разом з дружинниками дбав про «Устав земляний», ішлося про вироблення «уставу» (закону), що регулював би правові відносини в суспільстві, принаймні про удосконалення існуючого тоді кодексу звичаєвого права — «Закону Руського» про пристосування його до умов часу «Устав земляний». Володимира продовжив політичну лінію, яку намітила своїми «уставами» й «уроками» княгиня Ольга. Родоплемінне суспільство стало переростати в ранньофеодальне, і тих змін не могли, здається, не відчувати Володимир і його радники.

Назад Зміст Вперед