UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Святослав Ярославич (1027—27.ХІІ 1076). Князь чернігівський і київський, 4-й син Ярослава Мудрого та Інгігерди, дочки шведського короля Олафа Скотконунга. Здогадно, був одружений із сестрою трірського єпископа Бурхарда. За заповітом Ярослава 1054 р. отримав Чернігів, володів також Муромом і Тмутараканню. Разом з братами Ізяславом та Всеволодом утворив тріумвірат Ярославичів, що правив на Русі з 1054 по 1073 р.

1068 р. тріумвіри зазнали поразки від половців на р. Альті. Ізяслав і Всеволод подалися до Києва, а Святослав повернувся до Чернігова і з 3-тис. дружиною розбив 12-тис. половецьку орду біля Сновська. Відтак між тріумвірами почалися незгоди. Втім вони востаннє продемонстрували суспільству свою єдність, зібравшись на з'їзд у Вишгороді 1072 p., де відбулася церковна канонізація Бориса й Гліба, а також було прийнято «Правду Ярославичів».

Владолюбний і нерозбірливий у засобах Святослав прагнув змістити Ізяслава. 1073 р. він звинуватив останнього у змові з Всеславом полоцьким, при підтримці Всеволода вигнав його з Києва і зайняв його місце. Суспільство й церква, зокрема ігумен Києво-Печерського монастиря Феодосій, засудили цей вчинок. Святослав виявився сильним правителем, прагнув усунути Всеволода і стати одноосібним володарем Русі. Лише передчасна смерть перешкодила його планам. Він був освіченою, начитаною людиною. На його замовлення 1073 і 1076 pp. вийшли «Ізборники Святослава». Помер від невдалої хірургічної операції по видаленню пухлини («желвы»), Святослава поховано у Спаському соборі Чернігова.

Назад Зміст Вперед