UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Міжнародні відносини напередодні вторгнення. Галаслива антифашистська кампанія, якою займався Комінтерн у всьому світі, після серпня 1939 р. раптово припинилася. СРСР став надійним партнером Німеччини, постачаючи їй продовольство, сировину та паливо у чимдалі більших масштабах. Відновилося радянсько-німецьке співробітництво в галузі воєнної техніки. НКВС налагодив тісну взаємодію з гестапо у полюванні на «ворогів народу». З іншого боку, гестапо використовувало можливості радянських спецслужб у боротьбі з «ворогами рейху».

Змова двох тоталітарних режимів не мала спільного знаменника, бо була викликана тимчасовим збігом інтересів. Після капітуляції Франції становище Німеччини так зміцніло, що союз з СРСР в очах Гітлера знецінився. Відповідно фюрер почав сприймати як необґрунтовані претензії Сталіна, які той висував, виходячи з угоди про поділ сфери інтересів між двома державами. Погіршення радянсько-німецьких відносин розпочалося восени 1940 p., коли Німеччина, надавши зовнішньополітичну підтримку Румунії, уклала з нею низку економічних та військових угод, а також послала свої війська до Фінляндії.

У вересні 1940 р. Німеччина, Італія і Японія уклали Берлінський пакт про поділ світу на т. зв. «сфери нового порядку». Ця угода випливала з положень Антикомінтернівського пакту й була його безпосереднім продовженням. Незабаром Ріббентроп звернувся до Сталіна з пропозицією направити в Берлін Молотова, щоб фюрер міг особисто викласти йому погляди на відносини між обома країнами з метою визначення «довгострокової політики чотирьох великих держав». Необхідність такого візиту пояснювалася недостатністю угоди про поділ сфери радянсько-німецьких інтересів у Європі в світлі узгодженого у світовому масштабі поділу сфери інтересів між Німеччиною, Італією і Японією. Це було логічно й свідчило нібито про прагнення Гітлера й надалі зміцнювати союзницькі зв'язки з СРСР. Сталінові, по суті, пропонувалося вступити у виплеканий Німеччиною Антикомінтернівський пакт.

Як не дивно, але Сталін відповів на пропозицію Ріббентропа згодою. 12 —14 листопада 1940 р. Молотов провів переговори з Гітлером і Ріббентропом у Берліні. Однак візит не дав конкретних результатів.

29 листопада радянський уряд вручив послу в Москві Шуленбургові меморандум з викладом умов, після виконання яких СРСР погодився б на союзницькі відносини з Німеччиною, Італією і Японією. Умов було п'ять: 1) території на південь від Ба-тумі й Баку розглядатимуться як сфера радянських інтересів; 2) німецькі війська виводяться з Фінляндії; 3) Болгарія переходить у сферу радянських інтересів і укладає з СРСР договір про взаємодопомогу; 4) на території Туреччини, в зоні чорноморських проток СРСР будує військово-морську базу; 5) Японія відмовляється від претензій на Сахалін.

Зміст наведених вимог яскраво засвідчує наступність політики Російської імперії, що продовжувала існувати під личиною Радянського Союзу. Йшлося про ревізію підсумків російсько-японської війни 1904—1905 pp., повернення Фінляндії і реанімацію цілей за Кавказом і на Балканах, з якими Росія вступила у 1 -у світову війну. Однак на цей Меморандум Німеччина вже не відповіла.

Невідомо, наскільки серйозно Гітлер розглядав варіант «довгострокової політики чотирьох великих держав». Відомо, однак, що вже 21 липня 1940 р. він дав директиву вермахтові розробити план «Барбаросса», який передбачав розгром СРСР за одну кампанію тривалістю від 4 до 6 тижнів. Безсумнівно, що умови, на яких Сталін бажав приєднатися до Берлінського пакту, німці довели до відома «заінтересованих» країн. Це переконало останніх приєднатися до німецького плану воєнного розгрому СРСР. 1940 р. Берлінський пакт підписали уряди Угорщини й Румунії, а 1941-го — Болгарії, Фінляндії, Словаччини і Хорватії.

Наприкінці серпня 1940 р. Німеччина розпочала передислокацію військ із заходу на схід. У грудні Гітлер остаточно підтвердив рішення про «бліцкриг» на Сході й назвав його точну дату — 15 травня 1941 р.

25 березня 1941 р. до Берлінського пакту приєдналася Югославія. Але уряд, що прийшов до влади через два дні внаслідок державного перевороту, не ухвалив цього рішення, а уклав договір про дружбу з СРСР. 6 квітня, по кількох годинах після підписання договору, Німеччина та її союзники напали на Югославію. СРСР не відреагував на цю агресію.

Вторгнення в Югославію і Грецію змусило Гітлера перенести початок війни з Радянським Союзом на 22 червня 1941 р.

Назад Зміст Вперед