UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Колгоспи як ланка командної економіки. 1933 р. Сталін відмовився від прискорених темпів індустріалізації. Зміна економічної політики, яку за значенням можна порівняти з відступом 1921 p., мотивувалася побудовою економічного фундаменту соціалізму Справжні причини були такі ж, яку 1921 p.,— необхідність шукати виходу з економічної катастрофи.

Поворот в економічній політиці характеризувався передовсім скасуванням продрозкладки. Це було зроблено постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 19 січня 1933 р «Про обов'язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами». Селянам тепер залишалася продукція, вироблена понад заздалегідь визначену норму здачі державі,— своєрідний продподаток. Колгоспи й селяни могли продавати її у «колгоспній» торгівлі, тобто за цінами вільного ринку. Це стимулювало заінтересованість у розширенні посівних площ, відкривало шляхи до подолання безгосподарності.

Різниця між продподатком 1921 р. і запровадженими обов'язковими поставками була якісною Ленінський продподаток зберігав натуральну форму лише до стабілізації грошового обігу. Надалі він набув грошової форми, і зібрані кошти держава витрачала на вільному ринку, купуючи стільки зерна, скільки селяни мали намір продати за встановленими цінами. Сталінські поставки визначалися в натуральній формі. Міждержавою і одержавленими колгоспами ринкових відносин не виникало. Обов'язкові поставки більше нагадували фіксовану продрозкладку, ніж податок з прибутку. Звичайно, вони відрізнялися від реквізиції 1918—1920 рр і безрозмірного заготівельного плану 1929—1932 pp., бо залишали селянам певну можливість працювати на себе.

Боротьбу з кризою у сільському господарстві державна партія провадила звичними засобами — надзвичайними. Було створено політвідділи МТС і радгоспів, у руках яких зосереджувалася вся повнота влади в районі. Використовуючи політику батога і пряника (скасування ненависної селянам продрозкладки, премії, турбота про поліпшення побутових умов селян тощо), вони налагоджували громадське господарство колгоспів.

У колгоспах створювалися бригади з постійним складом працюючих, за якими закріплювалися машини, реманент, робоча худоба. Щоб ліквідувати знеосібку при вирощуванні врожаю, політвідділи заборонили перекидати бригади з однієї ділянки на іншу. З весни 1933 р у рільничих бригадах, яю спеціалізувалися на вирощуванні технічних культур, стали виникати ланки. Запроваджувалась індивідуальна й дрібногрупова (ланкова) прогресивно-відрядна оплата пращ

Фактор матеріальної заінтересованості позначився на продуктивності праці у громадському господарстві Було зміцнено матеріально-технічну базу сільського господарства Лише 1933 р кількість МТС в Україні зросла з 592 до 657, а число обслуговуваних ними артілей — з 12,2 до 18,3 тис Наприкінці другої п'ятирічки працювало 958 МТС, зона їхнього обслуговування охоплювала 26,7 тис. колгоспів (97,7 % загальної кількості)

До кінця 1934 р економічні наслідки другого комуністичного штурму в основному було подолано Свідченням цього стали відмова від карткової системи розподілу продовольчих товарів і ліквідація політвідділів МТС.

Скасування безрозмірної продрозкладки сприяло виходові колгоспів з кризи Від України в державні засіки надійшло 1933 р. 317 млн. пудів хліба, 1935-го — 462 млн. , а 1937-го — 496 млн. пудів. Зростання хлібопоставок істотно не погіршувало добробуту селян. Більшість колгоспів почата розвивати підсобні виробництва — птахівництво, садівництво, бджільництво тощо, організовувати тваринницькі ферми Напередодні війни більшість селянських господарств вже мали корів Сільське господарство виходило на рівень продуктивності, що існував до початку суцільної колективізації. Однак ефективність господарювання залишалася низькою внаслідок відчуження засобів виробництва від безпосередніх виробників. Колгоспний лад як складова командної економіка не міг стати ефективним.

Назад Зміст Вперед