UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Новий господарський механізм. Перша п'ятирічка характеризувалася спробами сформувати господарський механізм, цілком відірваний від ринку, поверненням до системи главкізму і гіпертрофованої централізації управління народним господарством.

Існуючі умови постачання робітників і службовців не давали змоги використати зароблені гроші на придбання товарів понад гарантований картками мінімум. У кваліфікованих робітників «отоварювалося» за картками не більше чверті заробітної плати. Отже, економічні стимулятори зростання продуктивності праці дорівнювали нулю. Натомість величезні зусилля докладалися з метою задіяти моральні чинники, переважно через організацію масового виробничого змагання, яке назвали «соціалістичним». Завдання полегшувалося готовністю робітників терпіти матеріальні нестатки, щоб якнайшвидше покінчити з відсталістю промисловості. Заклик до форсування темпів індустріалізації знаходив серед них відгук.

Трестівський госпрозрахунок, що охоплював головним чином сферу управління, замінили госпрозрахунком підприємств. 5 грудня 1929 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову «Про реорганізацію управління промисловістю», за якою підприємства, а не трести, як раніше, оголошувалися основною ланкою управління. Трести з госпрозрахункових об'єднань перетворювалися на органи технічного управління. Однак того ступеня самостійності, який мали госпрозрахункові трести, підприємствам не було надано. Велика промисловість перейшла у підпорядкування загальносоюзних наркоматів, наділених не меншими повноваженнями, ніж главки ВРНГ і УРНГ періоду громадянської війни. Госпрозрахунок підприємств насправді виявився фікцією.

Новий господарський механізм ґрунтувався на директивному плануванні, а не на економічних законах. XV з'їзд ВКП(б) уперше з 1921 р. проголосив примат плану над ринком. У звітній доповіді генсека на цьому з'їзді пролунала волюнтаристська формула, що стала знаменитою: наші плани — це не плани-прогнози, а плани-директиви. Під впливом войовничих прихильників комуністичної доктрини у директиви з'їзду було закладено, думку про цілковите знищення товарно-грошових відносин у найближчому майбутньому. Йшлося про те, що товарообіг поступово перетворюватиметься на продуктообмін, а торговельний апарат поступиться місцем апаратові «соціалістичного розподілу продуктів».

Майже вся велика промисловість України була прямо підпорядкована центральним органам. Цей процес відбувався навіть усупереч волі завжди лояльного партійно-державного керівництва самої республіки. Так, у січні 1930 р. керівники України спробували опротестувати в ЦК ВКП(б) рішення ВРНГ про вилучення зі складу республіканської промисловості й передачу до союзних об'єднань Укрсилікаттресту і п'ятьох металообробних заводів, але безрезультатно. Такими ж марними були спроби відстояти українські торговельні представництва за кордоном, а також заперечити рішення Союзцукру про ліквідацію Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості. Пояснення цих невдач полягало втому, що не окремі союзні відомства, а саме ЦК ВКП(б) здійснював цілеспрямовану централізацію народногосподарського управління. Створювалася командна економіка з найвищим ступенем централізації управління, яка мала стати фундаментом тоталітарного режиму. Ніхто з її творців не брав до уваги, що крайній ступінь централізації веде до втрати справжнього контролю за економічними процесами, до паралічу місцевої ініціативи, величезних непродуктивних втрат ресурсів.

Назад Зміст Вперед