UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Концепція кооперування. Наприкінці 1922 р. В. Ленін покинув свій кремлівський кабінет. Як виявилося, назавжди. Підкошений тяжкою хворобою, він поспішив продиктувати стенографістці свою останню волю. Йшлося про те, якою дорогою треба просуватися до соціалізму.

У 1918—1920 pp. більшовики вважали, що відстань між соціалізмом і комунізмом невелика. Деякі гарячі голови, серед них і Троцький, навіть запевняли: кілька років, не більше. Після провалу комуністичного штурму й вимушеної необхідності рахуватися з ринком балачки про світле майбутнє наразі припинилися. Однак будувати соціалізм партія вважала своїм обов'язком. Вона розглядала неп як тимчасові уповільнення руху до нього, а непманів —-як корисних, але небезпечних попутників. Таке розуміння нової політики склалося під впливом численних виступів і статей самого Леніна. Закликаючи партію і робітничий клас навчитися торгувати й господарювати, щоб налагодити «змичку» з селянством, вождь більшовиків не робив таємниці з того, що кінцевою метою партії залишається її програма, тобто побудова комунізму. Ринкову «змичку» з селянами-власниками Ленін вважав тимчасовим явищем і ставив за мету змінити в ході колективізації індивідуальних господарств їхню соціальну природу, бо вона була б, на його думку, смертельно небезпечною для встановленого після Жовтневого перевороту політичного режиму. «Хто кого?» — так загострено ставилося питання.

У січні 1923 р. Ленін продиктував невелику статтю «Про кооперацію», що перекреслила більшість його попередніх праць. Незважаючи на уривчастість тексту, туманність ключових формулювань і звичні пропагандистські кліше, закладені у цій статті ідеї ревізували, по суті, економічні засади викладеного в партійній програмі вчення про комунізм.

Коли Ленін був ортодоксальним марксистом, він ототожнював торгівлю і ринок з капіталізмом, а тому розглядав кооперацію як капіталістичну, а не соціалістичну форму господарювання. Наприклад, у праці «Про продовольчий податок», яка теоретично обґрунтовувала перехід до непу, він писав: «Політика кооперативна, в разі успіху, дасть нам піднесення дрібного господарства і полегшення його переходу в невизначений строк до великого виробництва на началах добровільного об'єднання». Отже, кооперування селянських господарств розглядалося як передумова об'єднання, тобто колективізації, причому «в невизначений строк».

Зовсім інший підхід — у статті «Про кооперацію». Спираючись на досвід непу, Ленін стверджував, що саме в кооперації знайдено ту міру поєднання приватного торгового інтересу з інтересами держави, ту міру підпорядкування його загальним інтересам, яка раніше була «каменем спотикання» для марксистів. Життя показало їм, що обійтися без ринку і налагодити безгрошовий продуктообмін неможливо. Цей «камінь спотикання» пропонувалося оминути розвитком кооперативної форми власності. Формулювався фундаментальний висновок лад цивілізованих кооператорів при суспільній власності на засоби виробництва — це є лад соціалізму. Тут же Ленін робив побіжну ремарку: «Ми змушені визнати докорінну зміну всієї точки зору нашої на соціалізм».

Ідеологічні бонзи правлячої партії десятиріччями визначали, котрі праці Леніна треба друкувати і як його друковане слово належить інтерпретувати. Коли ж партія зникла з політичної сцени, ленінська теоретична спадщина виявилася забутою всіма, за винятком небагатьох правовірних, хто не може поступитися принципами, але не здатний до критичного аналізу текстів своїх кумирів. Проте твори вождя партії більшовиків треба аналізувати. Тоталітарний характер створеного цією партією політичного режиму і відповідної йому системи господарювання тяжко позначився на долі українського народу.

Отже, у праці «Про кооперацію» Ленін заявив, що суспільна власність на засоби виробництва (висловлюючись точніше — контрольовані державною партією «командні висоти» економіки) у поєднанні з «ладом цивілізованих кооператорів» утворюють соціалістичне суспільство. Це був хоч замаскований, але цілком певний відхід від комуністичної доктрини. Адже кооператив на відміну від усіх форм колгоспу, що відрізняються одна від одної тільки ступенем відчуження власності (комуна, артіль, товариство спільного обробітку землі), не здатний існувати без ринку й товарно-грошових відносин. Колективістський ефект виявляється в кооперативі у позавиробничій сфері, наприклад під час спільної закупівлі сировини й матеріалів або продажу готової продукції. Товаровиробник-кооператор залишається власником і працює самостійно.

З усього цього для партії закономірно випливав кінцевий висновок колосальної політичної ваги: замість того щоб колективізувати селянина-власника, треба створювати умови для розгортання на селі кооперативного руху. Розв'язувалася ситуація з селянином, яка у програмі комуністичного будівництва була безвихідною: всі розуміли, що власники на колективізацію добровільно не підуть. Диктуючи стенографістці, Ленін попросив її підкреслити найголовніше: кооперація робить перехід до нових порядків «якнайбільш простим, легким і доступним для селянина».

Селянин-власник і комунізм були явищами не сумісними. Можна вважати, що допуском кооперованого селянина-власника в економічну систему, котру мала побудувати партія більшовиків. Ленін 1923 p. відмовився від комуністичної доктрини подібно до того, як він^1921 р. відмовився від комуністичної практики. Ототожнення «ладу цивілізованих кооператорів» з соціалізмом свідчило про те, що основоположник ленінізму на смертному одрі відмовився від раніше пропагованих і загальноприйнятих серед більшовиків уявлень про генетичний зв'язок між комунізмом і соціалізмом.

Пропонований партії курс не вимагав застосування революційного насильства. Існували всі підстави вважати, що селяни охоче співробітничали б з державою у творенні кооперативного ладу. Раніше Ленін не наважувався прогнозувати завершення процесу колективізації селянських господарств (згадаємо: «в невизначений строк»). Тепер же він твердив, що створення на селі кооперативного ладу триватиме одне або два десятиліття, тобто стільки ж, скільки виконання плану ГОЕЛРО.

Ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, яким мав стати радянський кооперативний соціалізм. Ця альтернатива закладеній у партійну програму комуністичній доктрині не була реалізована. Як показали подальші події, нове керівництво державної партії знехтувало політичний заповіт Леніна.

Назад Зміст Вперед