UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Київська земля. Територіально-політичне утворення у Наддніпрянщині. Соціальне, економічне й культурно-історичне ядро Давньоруської держави у IX — 1-му 40-річчі XIII ст. На відміну від інших земель вона не стала осібним князівством, а вважалася спільною власністю князівського роду. Частина істориків розглядає Київську землю як великокнязівський домен.

Київська земля в основному склалася раніше від більшості давньоруських земель: у IX — 2-й пол. XI ст. Руська земля VII — VIII ст. поділилася на Київську, Чернігівську і Переяславську. До Київської відійшло правобережжя Дніпра: землі полян, південно-західних дреговичів, уличів у басейні Південного Бугу. За доби роздробленості, коли відбувалася стабілізація територій напівавтономних князівств (Чернігівського, Галицького, Волинського, Смоленського, Владимире-Суздальського та ін.), територія, на яку поширювалася влада київських князів, залишалася мінливою залежно від того, голова якого князівського клану (Мономашичів, Ольговичів, Давидовичів, Мстиславичів, смоленських Ростиславичів) посідав великокнязівський престол. Усе ж таки є підстави говорити про сталу територію Київської землі. На Лівобережжі до неї належала вузька смуга від р. Десни до р. Трубежа (все інше Лівобережжя відійшло до чернігівських князів). Північні рубежі Київської землі проходили вододілом Прип'яті, Березини й Німану. Західні її межі у X — XI ст. сягали pp. Горині й Західного Бугу. Південно-західні — йшли лінією горішньої течії Північного Бугу й Случі, а південні стали державним кордоном Київської Русі. У Х ст. вони збігалися з р. Стугною, а в кін. X — 1-й пол. XI ст. — з р. Россю. У 2-й пол. XII ст. київський уряд відсунув південний кордон до р. Тясьмин. Київська земля була густо населеною. У літописах згадується близько 80 її міст. Частина з них мала добрі укріплення і стояла уздовж південних рубежів. Навколо центру землі Києва розташувалися великі міста Вишгород, Білгород, Василев.

Політичну історію Київської землі важко відділити від загальноруської. Так було і в часи існування відносно єдиної держави (кін. IX — поч. XII ст.), і за доби роздробленості (з 30-х pp. XII ст.). Суспільство завжди вважало Київ столицею держави, а Київська земля була в центрі уваги й інтересів усіх визначних князів. Після битви на Калці 1223 р. Київ втрачає своє колишнє значення. Останній київський князь Михайло Всеволодович, дізнавшись про наближення орд Батия, втік на Захід. Данило Галицький посадив у місті свого намісника Дмитра. На час Батиєвої навали в Києві не було князя, а Київська земля являла собою сукупність невеликих уділів.

Назад Зміст Вперед