UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Ліквідація повстанської армії Н. Махна. Навесні і влітку 1920 р. Н. Махно та його «революційно-повстанська армія України» контролювали значну частину Катеринославщини і Північної Таврії, але не вдавалися до активних бойових дій. Радянське командування, заклопотане війною з Польщею, не мало достатніх сил для придушення селянського руху. У вересні, коли війська П. Врангеля окупували значну частину махновської території, проти них повстанці розпочали збройну боротьбу. Після цього радянське командування спробувало привернути селянського «батька» на свій бік.

У жовтні 1920 p., коли в Харкові було сформовано штаб утворюваного проти військ Врангеля Південного фронту, представники Н. Махна підписали з призначеним на пост командуючого цим фронтом М. Фрунзе воєнно-політичну угоду. Виконуючи її, Махно відрядив найбоєздатніші частини в Крим. Вони показали себе з найкращого боку під час штурму перекопських укріплень. Коли ж Врангеля було розбито й потреба у махновцях відпала, Москва дала директиву знищити їх одним ударом.

27 листопада М. Фрунзе, підступно порушивши укладену угоду, раптово оточив кримську групу махновців дивізіями 4-ї армії, притис її до узбережжя й зажадав роззброєння. Однак кулементні полки кримської групи розірвали оточення і проклали шлях кінноті до відступу. Махновці вирвалися з кримської пастки, залишивши у боях спочатку з білими, а потім з червоними до 6 тис. своїх товаришів. Але через кілька днів вони знову потрапили в оточення у Північній Таврії. До підрозділів 4-ї армії, що мала завдання знищити махновців, Фрунзе додав одну з дивізій 1-ї Кінної армії С. Будьонного. Цього разу з оточення вдалося вийти лише кільком сотням вершників і 25-ти тачанкам.

Раптової атаки з боку червоних зазнали й основні сили повстанської армії в районі Гуляйполя. Махно спромігся вивести з-під удару свої полки й перебазувався у Бердянський повіт. 12 грудня силами 8,5 тис. кіннотників і піхоти на тачанках він навіть захопив на кілька годин Бердянськ. Але в безперервних боях повстанська армія швидко танула.

В кінці 1920—на початку 1921 р. радянський уряд кинув на ліквідацію махновщини 2/з частини Червоної армії, що брали участь у розгромі Врангеля. Селян, котрі підтримували повстанців, розстрілювали сотнями й тисячами. Ось типове повідомлення полкового штабу 4-ї армії за 24 грудня 1920 p.: «У Полівці розстріляно 130, в Андріївці — 470 осіб, спалено 6 хат, у Кінських Роздорах розстріляно 45 чоловік. У бою знищено 196 бандитів». У селах розстрілювали як заручників заможних господарів, рідних і близьких тих, хто воював із зброєю в руках проти радянської влади. Однак державній партії не вдалося збити полум'я селянської війни, спрямованої своїм вістрям проти продрозкладки, заборони торгівлі, сваволі надзвичайних комісій, диктатури комісарів. Хоч повстанську армію Н. Махна було розгромлено, «куркульський бандитизм», як його називали більшовики, поширювався.

Назад Зміст Вперед