UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Війна з Врангелем. Завершальний етап боротьби за владу між більшовиками й білогвардійцями на території України. Під час відступу корпус денікінського генерала Я. Слащова в районі Перекопу відбив усі спроби радянських військ з ходу увірватися в Крим. Півострів став своєрідною фортецею, в якій керівники «білого руху» дістали змогу перегрупувати сили, щоб продовжити боротьбу з більшовиками. В лютому 1920 р. кораблі Антанти евакуювали в Крим білогвардійські війська з Одеси, а в березні — з Новоросійська. Після відставки А Денікіна (у квітні 1920) кримське угруповання очолив командир Кавказької армії П. Врангель. Антанта надала йому найсучасніші види озброєння, в тому числі танки й літаки.

Коли почалася радянсько-польська війна, Врангель ударив по 13-й армії Р. Ейдемана, що прикривала вихід з Криму. В районі Перекопа і Каховки розгорнулися тяжкі бої. Війська Ейдемана надійно закріпилися на правому березі Дніпра.

У червні англійські кораблі перевезли в Крим з Кубані до 40 тис. денікінців. Це поповнення значно посилило Врангеля, і йому вдалося захопити Олександрівськ.

З липня 13-а армія почала отримувати поповнення із внутрішніх округів. На допомогу їй було створено 2-у Кінну армію під командуванням Ф. Миронова. Це дало змогу відбити Олександрівськ і надійно утримувати Каховський плацдарм. У середині серпня Врангель знову зайняв Олександрівськ, Синельниково і став загрожувати Катеринославу. Однак через відсутність резервів закріпити успіх йому не вдалося.

Реввійськрада РСФРР об'єднала війська, що діяли проти Врангеля, в окремий Південний фронт на чолі з М. Фрунзе. На базі переведених з-за Волги частин сформували ще одну, 6-у армію. У жовтні, коли припинилася війна з Польщею, до складу Південного фронту увійшла 1-а Кінна армія. Створивши величезну перевагу в силах, Фрунзе ударив з Каховського плацдарму. Під загрозою оточення білогвардійці відступили й сховалися за укріпленнями Перекопського перешийка. Ціною великих втрат радянському командуванню вдалося прорвати оборону і увірватися в Крим. Врангель не чинив опору, але капітулювати відмовився. Рештки його армій поспішали до найближчого порту і морським шляхом евакуювалися до Туреччини. 17 листопада війська Фрунзе зайняли останній населений пункт півострова — Ялту.

У радянській історіографії розповідь про події в Криму закінчувалася повідомленням про втечу за кордон на кораблях Антанти рештків 2-х розгромлених армій П. Врангеля. Доля десятків тисяч білогвардійських солдатів та офіцерів, які не побажали їхати на чужину, залишалася нез'ясованою. А склалася вона трагічно.

Ще задовго до штурму перекопських укріплень, 12 вересня 1920 p., газета «Правда» опублікувала адресований солдатам і офіцерам П. Врангеля відкритий лист В. Леніна, Л. Троцького і головнокомандуючого Збройними силами С. Каменева з пропозицією скласти зброю. Тим, хто не боротиметься з радянською владою, найавторитетніші в червоній Росії люди гарантували цілковиту особисту безпеку. Лист, розмножений у вигляді прокламації, поширювався серед врангелівців, як і летючки з ідентичною пропозицією за підписом популярного серед військовослужбовців царського генерала О. Брусилова, що займав у війську досить високу посаду.

На третій день Перекопсько-Чонгарської операції, коли червоні, прорвавши укріплення Турецького валу, форсували Сиваш, Реввійськдада Південного фронту послала П. Врангелю радіограму з тією ж пропозицією. Тим, хто припинить опір, аж до осіб вищого командного складу, обіцяли «повне прощення всіх провин, пов'язаних з громадянською боротьбою». Однак у новій стратегічній обстановці В. Ленін не вважав за потрібне виявляти милосердя до переможеного ворога. Він телеграфно зажадав від Реввійськради фронту: з противником «розправитися нещадно».

Під керівництвом члена Реввійськради, колишнього наркома військових і закордонних справ радянської Угорщини Бели Куна в Криму розгорнулася колосальна каральна операція. Уяву про неї дають повідомлення з перлюстрованих приватних листів військовослужбовців 4-ї армії, що брала участь у Перекопсько-Чонгарській операції. Перлюстрацію здійснювало військово-цензурне відділення особливого відділу армії.

Слідчий ревтрибуналу писав із Ялти 4 грудня: «Тут тисячі й десятки тисяч людей розстрілюють. Досить для смертної кари слова «дворянин» (не кажучи — офіцер, солдат. їх конаючих, піднімають з лазаретів і виводять у ліси, де вбивають без розбору). Приїзд після 1918 р.— вже злочин, освіта — злочин. Все, все може бути підставою, щоб тебе вночі схопили й повели у надзвичайку... Це не суди, це не пошуки контрреволюції, це знищення культурних сил країни». У березні 1921 р. із Сімферополя повідомляли: «...Дуже багато розстрілів, ми ходимо дивитися на розстріляних у яри, деяких собаки обгризли, а їх так і не прибирають».

Назад Зміст Вперед