UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Варшавська угода. Це блок конвенцій, укладених Ю. Пілсудським і С Петлюрою у квітні 1920 р. з метою досягнення єдності дій у боротьбі з більшовизмом. Польські правлячі кола прагнули відновити Річ Посполиту XVIII ст. в її історичних кордонах «від моря до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. До цієї держави мали увійти Литва, Білорусія і Україна. Скориставшись поразками Червоної армії 1919 p., «начальник держави» Ю. Піл-судський окупував усю Білорусію, Західну Волинь та райони Полісся. Воєнні дії на радянсько-польському фронті майже не провадилися за браком сил, але він існував і навіть мав назву — Західний.

Коли визначилася поразка Денікіна, В. Ленін розпорядився перевести на Західний фронт якнайбільше військ. Однак перебазування гальмувалося транспортною кризою. Зі свого боку Пілсудський весь час збільшував армію, використовуючи допомогу з боку США й Антанти. Навесні 1920 р. збройні сили Польщі досягли 738 тис. чол. Армія її стала однією з найбільших у Європі.

Прагнучи заручитися підтримкою в Україні напередодні неминучого збройного зіткнення з радянською Росією, Пілсудський звернув увагу на Петлюру Останній, бажаючи продовжити боротьбу за незалежну Україну, прийняв жорсткі умови поляків. 21 квітня 1920 р. було підписано загальну й торговельно-економічну конвенції між УНР і Польщею. Польський уряд визнавав існування УНР у межах, означених за договорами із суміжними країнами. Кордон між Польщею та УНР встановлювався по лінії фактичного контролю території польськими військами. Отже, у межах Польщі залишалася Холмщина, Підляшшя, Посяння й Лемківщина (з 1918 p.), Західна Волинь, частина Полісся (з травня 1919р.) і вся Галичина (з липня 1919 p.). Разом з тим Польща відмовлялася від претензій поширитися до кордонів Речі Посполитої 1772 р.

24 квітня було укладено військову конвенцію. Збройні сили УНР переходили під командування Польщі. Залізниці на території України тимчасово підпорядковувались польському управлінню. Утримання військ покладалося на український уряд, а озброєння петлюрівських дивізій — на польський. Всі 3 конвенції мали таємний характер. Пізніше їх назвали Варшавською угодою.

Позиція С Петлюри, який віддав перевагу залежності від Варшави й пожертвував територією ЗУНР, аби відстояти УНР у боротьбі з більшовиками, була засуджена багатьма українськими політичними діячами в еміграції. Зокрема, на есерівській конференції у Празі М. Грушевський та інші колишні лідери українського національно-визвольного руху визнали Варшавську угоду юридично неспроможним актом. В Україні її також зустріли вкрай негативно. Накреслений Леніним і Раковським курс на створення нібито незалежної від Росії Української радянської держави в цей час почав втілюватись у життя. Оманливі ілюзії щодо перспектив існування самостійної УСРР поділяв навіть Винниченко.

Назад Зміст Вперед