UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Становлення однопартійної системи. Більшовики в Росії завоювали владу шляхом перевороту, але утримали її завдяки підтримці мас, які повірили їхнім гаслам. Однак постійно покладатися на це було б необачно. Народ буквально сприймав зміст проголошуваних лозунгів: фабрики — робітникам, землю — селянам, владу — радам! Ленін же вважав безпосередній перехід підприємств у руки робітників політично небезпечним анархо-синдикалізмом, розглядав зрівняльний поділ землі як тимчасову поступку малосвідомому селянству і не уявляв собі виборів до рад без визначення кандидатів у депутати авангардною, тобто власною, партією. Відразу після приходу до влади він поставив за мету перетворити свою партію з урядової, тобто однієї з багатьох, але тимчасово при владі, у партію державну. Насамперед для цього треба було утвердити однопартійність. Політичні партії в Росії, не виключаючи соціалістичних, оголошувалися контрреволюційними. Крок за кроком більшовики зміцнювали контроль над радами, державним апаратом, армією, профспілками, громадськими організаціями, пресою. Контроль над економікою і суспільно-політичним життям при усуненні конкурентних політичних організацій якраз і перетворював РКП(б) на державну партію «нового типу».

В Україні міцних позицій у РКП(б) бути не могло, доки існували впливові серед селянства інші комуністичні партії, утворені місцевими організаціями українських і російських лівих есерів. Найбільшу загрозу для більшовиків являла Українська комуністична партія боротьбистів —УКП (б).

Наприкінці 1919 р. у Москві відбулися переговори між ЦК КП(б)У і ЦК УКП(б). Боротьбисти ставили вимогу рівного представництва у Всеукрревкомі й наполягали на необхідності окремої української Червоної армії. Однак більшовики, маючи в Україні З армії, на поступки не йшли. Лідери боротьбистів мусили укласти угоду про спільні дії на умовах, висунутих КП(б)У, бо не могли дозволити собі збройну конфронтацію з нею. Це не сподобалося рядовим боротьбистам, і на початку 1920 р. в багатьох повітах сталися антибільшовицькі виступи селянства. ЦК УКП(б) відмежувався від них і прийняв рішення передати свої повстанські загони в розпорядження командування Червоної армії.

Відрізавши керівну верхівку боротьбистів від основної маси партії, В. Ленін розкрив свій план: здійснити самоліквідацію УКП(б) під час виставлення спільних списків на виборах до рад. У ході виборчої кампанії боротьбистам надавалася можливість вступати до КП(б)У в індивідуальному порядку. Спираючись на підтримку таких впливових членів боротьбистського керівництва, як В. Блакитний, Г. Гринько, П. Любченко, О. Шумський, голова Раднаркому УСРР X. Раковський блискуче виконав ленінський план ліквідації конкурентної партії.

У березні 1920 р. ЦК УКП(б) прийняв рішення про самоліквідацію. До травня в КП(б)У було прийнято близько 4 тис. боротьбистів, тобто 1/5 частини партії. «Все краще, що було серед боротьбистів, увійшло в нашу партію під нашим контролем, з нашого визнання, а решта зникла з політичної сцени»,— констатував Ленін.

Методи, за допомогою яких забезпечувалося «зникнення» решти боротьбистів, лідер більшовицької партії не вважав за потрібне афішувати. Але вони були ефективні. Як тільки почалася радянсько-польська війна, політбюро ЦК РКП(б) послало в Україну Ф. Дзержинського з великою групою (1400) випробу-ваних чекістів. «Залізний Фелікс» мав доручення налагодити боротьбу з контрреволюцією в тилу радянських військ. Боротьбисти, які потрапляли в поле зору чекістів, нещадно знищувалися.

Услід за боротьбистами КП(б)У поглинула борбистську партію, яка налічувала близько 7700 членів. У червні 1920 р. вони змушені були прийняти рішення про саморозпуск і входження в КП(б)У за індивідуальними заявами.

У республіці діяла ще одна політична група під назвою «Українська комуністична партія» (УКП). Вона утворилася в січні 1920 p., до неї належали українські соціал-демократи й ліві есери, що не увійшли до партії боротьбистів. Тільки цій групі з комуністичною програмою більшовики дозволили легально існувати тривалий час і навіть інколи надавали їй незначні фінансові субсидії. Партія, що мала кілька сотень членів і була відірвана від села, не становила для них небезпеки.

Назад Зміст Вперед