UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Наступ денікінців в Україні. Генерал А. Денікін став командуючим білогвардійською Добровольчою армією у квітні 1918 р. Відрізаний німецькою окупацією від радянських військ, він отримав необхідний час для вербування добровольців. До Денікіна на Кубань і Дон стікалися офіцери звідусіль. Спорядження і зброя надходили від кайзерівських військ, а потім через чорноморські порти — від країн Антанти.

Після провалу безпосередньої окупації України військами Антанти антибільшовицькі сили всередині Росії і поза її межами покладали головні надії на Денікіна. Його армії швидко зростали, в тому числі за рахунок мобілізації на контрольованій території, що істотно розширилася. З весни 1919 р. протистояння радянських і білогвардійських сил зосередилося у Донбасі.

4 травня Денікін зайняв Луганськ; а через 2 тижні розпочав новий наступ. Головний удар припав на ділянку фронту від Азовського моря до Волновахи, який прикривала бригада Махна. Командування фронту недовіряло отаманам цієї бригади й самому «батькові», хоч він не підтримував виступу Григор'єва. Тому воно озброїло бригаду італійськими гвинтівками, до яких не підходили російські патрони. Внаслідок цього денікінський отаман Шкуро прорвав фронт. Через якийсь час увесь Донбас було втрачено, а в червні білогвардійці захопили Харків. Окрилений успіхами Денікін віддав наказ про похід на Москву. Кавказька армія барона Врангеля наступала вздовж Волги, Донська армія — на воронезькому напрямку, а Добровольча армія — по лівому флангу, вздовж Дніпра.

Наступ головних сил Добровольчої армії розгортався від Харкова на Полтаву. На Правобережжі денікінці просувалися від Катеринослава на Київ і Миколаїв, а також уздовж Чорноморського узбережжя на Одесу. Напр. серпня уряд Раковського змушений був залишити Київ.

Назад Зміст Вперед