UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Організація державної влади. Радянська державність створювалася «з голови», тобто через Раднарком УСРР і ЦК КП(б)У. Ради існували переважно в губернських центрах. У більшості міст і на селі було створено ревкоми, які офіційно проголошувалися органами диктатури пролетаріату Насправді вони втілювали диктатуру більшовицької партії, позбавленої власних коренів в українському суспільстві Ревкоми здійснювали так зване «радянське будівництво» відбір кандидатів у депутати рад, проведення виборів, створення апарату виконавчих комітетів, ліквідацію старого апарату влади Суперників у радах, не виключаючи тих, з ким разом гибіли в царських в'язницях, більшовики оголошували контрреволюціонерами Останніх викорінювали за допомогою «меча революції» — ЧК.

До селян-власників державна партія ставилася недоброзичливо, хоч на VIII з'їзді РКП(б) Ленін заявив, що вона обирає лінію на союз із середнім селянством В Україні, де Селянська спілка могла б контролювати створювані ради, більшовики часто відмовлялися проводити навіть формальні, завжди відкриті вибори у сільради й покладалися більше на призначувані зверху комітети бідноти (комбіди)

III з'їзд КП(б)У, що відбувся у Харкові на початку березня 1919 p., прийняв принципове рішення — взяти за основу при опрацюванні Конституції УСРР Конституцію радянської Росії (липень 1918 р.). У ній, зокрема, утверджувалася така норма Всеросійський з'їзд рад складається з представників міськрад у розрахунку один депутат на 25 тис. виборців і представників губернських з'їздів рад у розрахунку один депутат на 125 тис. жителів губернії. Якби навіть припустити, що губернські ради складалися тільки із селянських депутатів, то утворювалася п'ятиразова перевага у представництві робітників порівняно із селянами. Але перевага ця була значно більшою, бо на губернських з'їздах також надавалася п'ятиразова перевага міським жителям Так на практиці виглядала проголошена більшовиками «диктатура пролетаріату».

У березні відбулися з'їзди лівоесерівських партій, яким більшовики дозволили існувати легально Українські ліві есери прибрали назву боротьбистів від їхнього центрального органу — газети «Боротьба». Українські ж організації загальноросійської партії лівих есерів організували самостійну партію борбистів (похідне від назви центрального органу — газети «Борьба»). Як боротьбисти, так і борбисти заявляли про необхідність забезпечити на виборах рівні політичні права пролетаріату і селянству Замість диктатури пролетаріату вони висували гасло диктатури трудящих класів. Не маючи змоги контролювати сільську місцевість, Раковський (як і Ленін у Росії в першій пол. 1918 p.) змушений був укласти союз з лівими есерами Одначе становище союзників не було рівноправним. Здійснюючи воєнний контроль на території України, РКП (б) та її відгалуження КП(б)У зуміли утвердити тут такий самий політичний лад, як і в Росії

Проголошену російською конституцією нерівність робітників і селян у виборах до рад було використано лише як принцип. Щоб не допустити до влади своїх «союзників» — лівих есерів, за котрими йшло українське село, більшовики опрацювали формулу виборів, яка нагадувала абсолютне безмежжя сільська волость могла надіслати на з'їзд рад тільки одного представника незалежно від кількості населення. Таке ж право надавалося 10 тис робітників або 1000 червоноармійців.

III Всеукраїнський з'їзд рад працював у Харкові 6—10 березня 1919 р. Серед його делегатів було 1367 більшовиків, 150 боротьбистів і 100 борбистів. На ньому остаточно оформилася радянська форма державності України — УСРР Вся влада фактично належала РКЛ(б) — КП(б)У, яка через допоміжні організації типу ревкомів, ЧК, комбідів тощо формувала «державне» прикриття у формі рад Формально ж вищим в Україні законодавчим органом влади був Всеукраїнський з'їзд рад, а між з'їздами — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) Головою ВУЦВК став Г Петровський.

Назад Зміст Вперед