UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Проблема Холмщини і Підляшшя. Старовинні українські землі Холмщини і Підляшшя мали відійти за Брестським миром до України. Під час світової війни північну частину Холмщини разом з Підляшшям окупували кайзерівські війська, а південні повіти — австро-угорська армія. Під тиском добре організованої фракції польських депутатів у віденському парламенті цісарський уряд запровадив на захопленій ним частині Холмщини польську адміністрацію.

Коли стало відомо про умови Брестського миру, населення окупованого Німеччиною Привіслянського краю (тобто Польщі у складі Російської імперії) і польських земель Австро-Угорщини запротестувало. У Варшаві й Кракові вивішували траурні чорні прапори. Польська преса писала ПРО четвертий поділ польських земель, позбавлених своєї державності, а громадсько-політичні організації тиснули на уряд Німеччини й Австро-Угорщини, вимагаючи встановити українсько-польський кордон принаймні вздовж Бугу, а все Забужжя включно з Холмщиною залишити за поляками.

Цісарський уряд, не бажаючи ускладнювати справу, не допустив до окупованих Австро-Угорщиною 5 повітів Холмщини призначеного українським урядом губернського комісара О. Скорописа-Йолтуховського з його адміністрацією. Тут було проведено вибори до Регенційної ради, що мала очолити польську адміністрацію. Узгоджене в Бресті-Литовському рішення про організацію Комісії для визначення постійного кордону між Україною і Польщею в межах Холмщини на основі етнографічних даних і волевиявлення населення прикордонної смуги залишилося на папері.

Голова Ради міністрів Української Держави Ф. Лизогуб здійснив поїздку до Берліна, щоб заручитися підтримкою кайзерівського уряду в конфліктному питанні. Він вказував, що умови вже ратифікованого Німеччиною, Болгарією і Туреччиною Брестського мирного договору визнають за Україною історичні права на території, населення якої на початку століття складалося на 52 % з українців і білорусів, на 30 % —з поляків і на 15 % — з євреїв. Проте австро-угорські дипломати стояли на своєму. Не визнаючи наведених статистичних даних про національний склад Холмщини й Підляшшя, вони стверджували, що в даному разі йдеться про область, заселену майже порівну поляками й українцями, які століттями жили поряд без точно окресленого етнографічного кордону, наводили з притиском незаперечний факт проживання польського населення і на правому березі Бугу, посилалися на претензії польських націоналістів на більшу частину Волині й навіть на деякі райони Поділля. Русло Бугу визначалося як компромісний географічний кордон, однаково прийнятний (чи неприйнятний) для обох націй, бо ця річка майже навпіл поділяла спірну територію.

З розпадом Австро-Угорської імперії в жовтні 1918 р. австрійські чиновники передали владу на окупованій території Холмщини місцевим органам польського самоврядування. На початку листопада, коли спалахнула революція в Берліні, польські збройні сили зайняли територію Холмщини і Підляшшя, окуповану кайзерівськими військами. Скоропис-Йолтуховський разом зі своїми чиновниками опинився у польському таборі. Так невдало закінчилася спроба перших урядів незалежної України об'єднати в її межах споконвічні українські землі, що перебували до початку світової війни у складі царської імперії.

Назад Зміст Вперед