UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Таємний додаток до Брестського договору. Цісарські чиновники завжди відкидали вимоги українців об'єднати їхні землі в кордонах Австро-Угорської імперії під єдиною адміністрацією. Навпаки, дотримуючись давнього принципу «поділяй і володарюй», вони штучно культивували суперечки у місцевому самоврядуванні: в Галичині — між поляками й українцями, на Закарпатті — між угорцями й українцями, на Буковині — між румунами й українцями.

Першим відступом від імперської політики щодо пригноблення націй стала досягнута за день до укладення Брестського договору домовленість між Австро-Угорщиною і УНР про поділ Галичини на українську й польську частини і злучення Східної Галичини з Буковиною в один український коронний край. Ця поступка свідчила про глибоку заінтересованість цісарського уряду в найшвидшому припиненні стану війни. Він зобов'язувався запропонувати імперському парламентові не пізніше 20 липня 19І8 р. проект відповідної реорганізації і «зробити все, що тільки в його змозі, щоб цей проект дістав силу закону». Український уряд, зі свого боку, зобов'язувався прийняти закони, які забезпечували б права німців, поляків і євреїв в УНР.

Домовленість було зафіксовано в таємному додатку до мирної угоди, виконаному німецькою мовою у двох примірниках. Один з них зберігався в австрійському міністерстві закордонних справ, а другий було видано на руки представникові делегації УНР у Бресті О. Севрюку.

Справедливо розглядаючи додаток до Брестської угоди як величезне досягнення делегації УНР, Севрюк під час перебування у Відні похвалився ним галицьким українцям. Таємницю, отже, було розкрито. Зчинився скандал, однаково неприємний для обох зацікавлених сторін. Польське коло в імперському парламенті висловило недовіру голові австро-угорського уряду Е. фон Зайдлеру, підпис якого стояв під документом. Поляки завжди заперечували можливість поділу краю, бо вважали всю Галичину польською землею. За умов, що склалися, міністр закордонних справ граф О. Чернін, який також підписав документ, домовився з урядом УНР про те, що примірник української сторони зберігатиметься у Берліні до виконання закладеного в ньому зобов'язання в погоджені терміни. Якби зобов'язання залишалося нереалізованим, документ мали передати українському урядові.

Надалі протягом кількох місяців стосунки між Віднем і Києвом ускладнювалися бажанням цісарського уряду анулювати незручну для нього домовленість. Австро-угорські дипломати робили все, щоб український уряд не виступив із протестом після визнання Віднем нечинності додатку до Брестської угоди. Такий протест не міг не розглядатись як втручання у внутрішні справи імперії, але ж імперський уряд, погоджуючись свого часу на додаток, мав передбачити такі наслідки. Український уряд відступив, лише тоді, коли дізнався, що Німеччина підтримує Австро-Угорщину в цьому питанні, а примірник, який зберігався в Берліні, знищено.

Назад Зміст Вперед