UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

IV Універсал Центральної Ради. На початку 1918 р. на території УНР існували 2 уряди, які наполегливо заявляли, що вони — українські й робітничо-селянські Почалася «війна декретів» Одним з перших Народний секретаріат видав декрет про скасування заборони на вивіз хліба з України в Росію. Слідом за цим він опублікував постанову про недійсність усіх раніше прийнятих документів Генеральним секретаріатом.

Поряд з «війною декретів» тривала й силова боротьба Військові операції проводилися переважно на залізницях і найчастіше зводилися до спроб обеззброїти противника Ініціатива належала харківському урядові Маючи у своєму тилу величезні резерви радянської Росії, він методично збільшував контрольовану ним територію Коли війська Антонова-Овсієнка наближалися до міст, більшовицькі осередки на підприємствах активізувалися і нерідко, використовуючи червоногвардійські загони, піднімали збройні повстання

Якщо робітничий клас здебільшого підтримував радянську владу, сподіваючись на встановлення порядку органами, які він сам обирав, то українське село залишалося нейтральним і вичікувало, хто візьме гору. Розчароване безплідністю соціально-економічної політики Центральної Ради, селянство відмовило їй у беззастережній підтримці. Серед партій, що утворювали Раду, поглиблювався розкол. Ліві елементи дедалі більше схилялися до максималістських більшовицьких гасел.

Під впливом наступу радянських військ керівництво Центральної Ради позбулося ілюзій щодо можливості перетворення Росії на демократичну федеративну республіку. Росія прагнула позбавити український народ державних прав і нав'язати йому «кишеньковий» харківський уряд. Формальне відокремлення від режиму більшовицької диктатури ставало проблемою першорядного значення. До цього додавалася необхідність проводити самостійні мирні переговори з Німеччиною та її союзниками, що вже почалися у Бресті-Литовському.

Засідання Малої Ради, на якому було затверджено IV Універсал, розпочалося 9 січня 1918 р. В ніч на 12 січня М. Гру-шевський оголосив останній універсальний закон Центральної Ради, де говорилося:

«Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. З усіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу — селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради народних міністрів».

Водночас з IV Універсалом Мала Рада ухвалила «Закон про національно-персональну автономію». У ньому проголошувалося, що кожна з населяючих Україну націй має право на влаштування свого національного життя незалежно від місця перебування. Люди однієї національності за бажанням об'єднувалися в союзи, які мали право законодавчої ініціативи й використання субсидій з бюджету на національно-культурні потреби.

Незабаром В. Винниченко під тиском міжпартійних незгод подав у відставку. Раду народних міністрів очолив український есер В. Голубович, однак вона протрималась у Києві не більше 10 днів. До міста підступали радянські війська.

Назад Зміст Вперед