UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Утворення радянської «УНР». Ленін розумів, що в українських губерніях радянська влада може утвердитися лише в тому разі, якщо збережеться проголошена Центральною Радою Українська держава. Щоб вона стала радянською і успішно функціонувала після ліквідації Центральної Ради, треба було, на його думку, утворити всередині партії український організаційний-центр.

З грудня в Києві відкрилася конференція більшовиків Південно-Західного краю. Ленін відрядив туди одного з найближчих йому працівників — Г. Зінов'єва з відповідним завданням, який його і виконав. Крайова конференція, що представляла понад 18 тис. членів партії, прийняла постанову про утворення регіональної партійної організації під назвою «РСДРП(б) — Соціал-демократія України». Відповідно до ленінського задуму українська партійна організація мала утворитися як складова частина єдиної партії на чолі з петроградським керівництвом.

Однак рішення більшовиків Південно-Західного краю не підтримали конференції Донецько-Криворізької обл. (на котрій було представлено понад ЗО тис. членів партії), Таврії і Херсонщини. Саме поняття «Україна» було чуже для більшовиків цих зрусифікованих регіонів. Вони ставили знак рівняння між національно-визвольним рухом та контрреволюцією і не могли зрозуміти, що організація українського центру відповідає інтересам самої партії.

Зазнавши невдачі у створенні українського філіалу партії, керівництво РСДРП(б) зустрілося з не меншими труднощами під час побудови регіональної державної структури. Коли наполеглива робота контрольованого більшовиками оргкомітету по скликанню Всеукраїнського з'їзду рад наблизилася до кінця, то виявилося, що у Києві зберуться далеко не всі делегати. Не рахуючись з оргкомітетом, есеро-меншовицький виконком рад Донецько-Криворізької обл. призначив приблизно на цей же час свій з'їзд у Харкові. Меншовиків та есерів (у тому числі лівих, котрі вже пішли на союз з більшовиками) не цікавила УНР, яку вони вважали націоналістичною вигадкою Центральної Ради. У призначений день, 4 грудня, кількість делегатів, що зібралися у Києві на з'їзд, ледь перевалила за сотню

Формально на Всеукраїнський з'їзд викликалися представники не тільки робітничих і солдатських, а й селянських рад. Щоб обмежити кількість селянських депутатів, серед яких більшовики не мали впливу, оргкомітет провадив стосовно них явно дискримінаційну лінію. Центральну Раду це не обходило: вона бойкотувала з'їзд, на якому більшовики збиралися її «переобрати». Однак Рада змінила тактику й викликала до Києва делегатів від селянських спілок. У відповідному циркулярі визначалися не узгоджені з оргкомітетом і вигідні вже Центральній Раді норми представництва делегатів рад від сільської місцевості.

У результаті до Києва з'їхалося понад 2000 делегатів від селянських спілок і українізованих військових частин. Вони усунули мандатну комісію з'їзду і стали самі собі видавати мандати. Коли з'їзд розпочався, В. Затонського, котрому оргкомітет доручив його відкрити, просто зігнали з трибуни. Голова Селянської спілки М. Стасюк відверто заявив, що більшовицьки настроєний крайовий комітет рад робітничих і солдатських депутатів, даючи перевагу робітникам і солдатам, а до того ж ще неукраїнцям, над селянами, хотів сфабрикувати волю українського народу і тому спілка подбала, зі своїх) боку, про те, щоб збільшити селянське представництво на з'їзді

Однак провал організованого більшовиками з'їзду рад у Києві в кінцевому підсумку обернувся на їх користь. В. Антонов-Овеієнко, у розпорядження якого Раднарком передав значні військові сили, успішно діяв на харківському напрямку. За допомогою Харківської міської ради робітничих і солдатських депутатів, що напр. листопада перейшла під контроль більшовиків, він домігся обеззброєння місцевого гарнізону 10 грудня влада у Харкові перейшла до створеного більшовиками та лівими есерами військово-революційного комітету 11 грудня більшовицькі й прихильні до них делегати від рад, що приїхали у Харків з Києва, об'єдналися з делегатами обласного з'їзду рад Донбасу та Криворіжжя і проголосили себе Всеукраїнським з'їздом рад.

З'їзд визнав Україну республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Було обрано Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад України у складі 4 і члена, з них 35 більшовиків. Головою ЦВК обрали лівого українського соціал-демократа Є Медведева.

Офіційна назва держави, запроваджена Центральною Радою, зберігалася Перший радянський уряд України було названо Народним секретаріатом. Схожість цієї назви з назвою уряду Центральної Ради теж була не випадковою. У підписаній Леніним поздоровчій телеграмі Раднаркому створений з'їздом орган влади було названо незвично для більшовиків —в однині: «Робітнича і селянська Рада». Згадаймо, що Центральну Раду більшовики завжди називали буржуазною. У підсумку стає зрозумілою ідеологічна оболонка здійсненого ними грудневого перевороту в Україні: народжені революцією національно-державні структури є недоторканними, а персональний склад органів влади змінено законним шляхом, на Всеукраїнському з'їзді рад.

Хоч делегатів від селянства, яке становило понад 3/4 населення українських губерній, на з'їзді рад майже не було, радянський уряд республіки більшовики наполегливо називали робітничо-селянським До його складу увійшли, в основному, кадрові працівники більшовицької партії з числа тих, хто був пов'язаний з Україною не тільки роботою, а й місцем народження: Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергеев (Артем), М. Скрипник та ін Кілька місяців уряд не мав голови На його засіданнях головувала Є. Бош.

Назад Зміст Вперед