UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Винниченко Володимир Кирилович (26.VII 1880 — 6.ІІІ 1951) Народився в с. Веселий Кут Єлисаветградського пов. Херсонської губ., в родині чабана. Навчався у Єлисаветградській гімназії, а також на юридичному факультеті Київського університету. Був одним з організаторів РУП. З утворенням УСДРП увійшов до складу її ЦК й редагував партійний орган — газету «Боротьба»

Проводив агітаційно-пропагандистську роботу серед київських робітників і селян Полтавської губернії.

1902 р. в журналі «Киевская старина» надрукував своє перше оповідання «Краса і сила», а слідом за ним багато ін. оповідань, драм, кілька романів. Цими творами захоплювалися 1. Франко, М. Коцюбинський, М. Горький. Критика відзначала сміливість реалістичного малюнку в прозі Винниченка, динамізм сюжетних ліній, психологізм, гумор і новаторство у стилі. Його вистави йшли в театрах багатьох європейських країн, оповідання і романи перекладалися різними мовами.

Великий письменницький талант не заважав В. Винниченку займатися революційною діяльністю. 1903 р. його заарештували, виключили з університету й запроторили до Лук'янівської тюрми (Київ), звідки йому вдалося втекти. Багато разів перетинав кордон з літературою для УСДРП. Після нової втечі з дисциплінарного батальйону Винниченкові загрожувала довічна каторга. Він залишився за кордоном. Але на початку світової війни повернувся до Росії і жив переважно у Москві під чужим прізвищем, займаючись письменством. Після Лютневої революції залишив літературу й цілком поринув у політичну діяльність.

У боротьбі за утвердження національної державності В. Винниченко посів одне з чільних місць. Він — автор чи співавтор багатьох декларацій і законодавчих актів УНР. Тому вони позначені образністю та емоційністю, рідкісними для юридичних документів. Як політик В. Винниченко часто змінював лінію поведінки й за це зазнавав нападок як зліва, так і справа. Дотримуючись марксистських поглядів, одночасно схилявся до лібералізму та гуманізму. Не раз (щоправда, безуспішно) пробував дійти порозуміння з більшовиками в Україні. Мріяв заснувати нову партію із соціальною програмою, декларованою більшовиками, але на українській національній платформі. Змушений був наприкінці 1919 р. емігрувати з України. Організував у Відні Закордонну групу українських комуністів, яка випускала газету «Нова доба».

Перебуваючи за кордоном, В. Винниченко не привернув до себе уваги ДПУ, бо займався в основному літературною творчістю. Для постійного проживання обрав Францію і жив неподалік Канн, у маленькому містечку Мужен. Під час нацистської окупації відмовився співробітничати з гітлерівцями й потрапив до концтабору. В житті української еміграції участі не брав.

Назад Зміст Вперед