UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Більшовики і меншовики. Антагоністичні течії в російському соціал-демократичному русі. Більшовизм догматично відтворював гасло К Маркса про встановлення диктатури пролетаріату насильницьким, революційним шляхом. Меншовизм був російським різновидом європейської соціал-демократії, яка, піддаючи ревізії з кін. XIX ст. політичну платформу Маркса, відмовилася від його революційних гасел і прагнула захищати інтереси людей найманої праці в рамках закону й парламентаризму.

Творець більшовизму В. Ульянов-Ленін у сер. 1900 р. виїхав за кордон і налагодив випуск загальноросійської соціал-демократичної газети «Искра». Вона, за його задумом, мала підготувати ідейно-політичні та організаційні передумови відтворення соціал-демократичної партії. Розрахунок виправдався. В багатьох містах, у тому числі в Харкові, Києві, Полтаві, було організовано іскрівські групи, які стали серцевиною майбутніх партійних комітетів. Незабаром іскрівці взяли гору в Катеринославському, Одеському та ін. комітетах РСДРП. Агенти «Искры» в Україні М. Бауман, Р. Землячка, В. Ногін, М. Скрипник, О. Цюрупа, О. Шліхтер та ін. вели активну пропагандистську роботу. В перших 50 номерах ця газета вмістила понад 500 матеріалів про події в Україні.

Тим часом у країні розгортався революційний рух. Навесні 1902 р. селянські заворушення в Полтавській і Харківській губерніях переросли у повстання, спрямовані проти поміщиків і місцевої адміністрації. Влітку 1903 р. робітничий рух на Півдні Росії набув форми загального політичного страйку.

У липні — серпні 1903 р. в Брюсселі й Лондоні відбувся II з'їзд РСДРП. Основна частина делегатів дотримувалася платформи, яку пропагувала «Искра». Найважливішими її елементами були тези про диктатуру пролетаріату і про побудову партії на засадах т. зв. «демократичного централізму». На практиці це означало жорстку підпорядкованість місцевих комітетів центральному керівництву. Ленін негативно ставився до демократичної побудови соціал-демократичних партій Західної Європи й розглядав створювану РСДРП як інструмент завоювання політичної влади і здійснення диктатури від імені робітничого класу.

Не згодні з платформою «Искры» соціал-демократи («економісти», бундівці) залишили з'їзд і тим забезпечили іскрівцям абсолютну перевагу серед депутатів. Однак самі іскрівці розкололися на «твердих» і «м'яких». Лінія розколу проходила у питаннях організаційної побудови партії. Прибічники Леніна, тобто «тверді» іскрівці, обстоювали необхідність створення централізованої партії «нового типу». Вони вважали, що тільки організація професійних революціонерів, яка підтримує у своїх лавах залізну дисципліну й постійно очищається від інакомислячих, може бути ефективним інструментом боротьби проти царизму. Т. зв. «м'яким» іскрівцям, що гуртувалися навколо Ю. Мартова, подобалася демократична побудова європейських партій парламентського типу.

Вибори центральних органів партії закріпили перемогу ленінців, яких відтоді почали називати більшовиками. Відповідно «м'яких» іскрівців пойменували меншовиками.

Після з'їзду відбулося розмежування на фракції більшовиків і меншовиків у місцевих організаціях РСДРП. Більшовицька фракція виявилася чисельнішою в Катеринославському, Миколаївському та Одеському комітетах. Навпаки, у Харківському й Київському, а також у Союзі гірничозаводських робітників було більше меншовиків. У міру того, як розвивалася революція, шляхи більшовиків і меншовиків дедалі відчутніше розходилися.

Назад Зміст Вперед