UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Українка Леся (13.11 1871 — 19.VTI 1913) — славетна поетеса й письменниця, громадський діяч. Справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач-Квітка. її творчість надзвичайно сприяла процесові національного відродження в Україні кін. XIX — поч. XX ст. 1. Франко навіть порівнював вплив цієї найобдарованішої української поетеси на тогочасне суспільство із впливом Т. Шевченка.

Народилася вона у Звягелі (тепер Новоград-Волинський). Лесина мати, Ольга Петрівна Драгоманова, була українською письменницею (літературний псевдонім Олена Пчілка). Батько, Петро Антонович Косач, працював юристом. Дитячі роки минули в Луцьку й у с. Колодяжному поблизу Ковеля. Через хворобу (почався туберкульоз кісток) освіту здобувала вдома. Допомагала мати, приходили й учителі. Опановувала українську й світову літературу, філософію, різні іноземні мови, добре грала на фортепіано, малювала. На формування світогляду й естетичних уподобань Лесі Українки значною мірою впливав її дядько М. Драгоманов.

Почала друкуватися 1884 р. у галицькому журналі «Зоря». Виступала як поет, драматург, прозаїк, перекладач, літературний критик, фольклорист, публіцист. 1893 р. у Львові вийшла перша збірка її віршів «На крилах пісень». За художньою силою твори Лесі Українки не поступалися кращим зразкам світової поезії. В її літературних студіях переважала суспільно-політична лірика. Серед доробку — понад 20 драматичних творів. Вдаючись до нетрадиційних для української драматургії образів і запозичених з історії, міфології та світового письменства сюжетів, вона порушувала складні філософські й морально-етичні проблеми людського буття. Шекспірівських глибин сягає її Драма «Лісова пісня» — один з вершинних творів поетеси.

З 20-річного віку Леся Українка брала активну участь у роботі київських студентських організацій. Встановивши контакти з П. Тучапським, С Мержинськимтаін. соціал-демократами, вона 1893 р. потрапила під негласний нагляд поліції.

Через часте лікування в Криму та на Кавказі (Л. Українка й померла у грузинському м. Сурамі), а також за кордоном — в Австро-Угорщині, Німеччині, Швейцарії, Італії, Єгипті поетеса, завантажена творчою працею, не могла займатися безпосередньою революційною роботою. Хоч спроба така була. Приблизно 1896 р. вона разом з І. Стешенком заснувала нечисельний гурток «Українська соціал-демократія» , що складався лише з інтелігентів. Вони видали кілька брошур пропагандистського характеру, зокрема «Про соціалістичну роботу серед українського селянства», «Царі, пани та люди». Крім того, в різні часи Леся Українка брала участь у випуску, перевезенні та поширенні нелегальної літератури, переклала українською брошуру польського соціаліста Дикштейна «Хто з чого жиє».

Щира патріотка Леся Українка тяжко переживала роз'єднаність українського національно-визвольного руху, переважання в ньому аполітичного культурництва, ідейну аморфнісгь і віддаленість від життя простого народу. Ці почуття вилилися в гіркі рядки:

Ми — паралітики з блискучими очима,

Великі духом, силою малі,

Орлині крила чуєм за плечима,

Самі кайданами прикуті до землі.

Назад Зміст Вперед