UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Пестель Павло Іванович (24.VI1793 —т 13.VII 1826) народився у Москві, в лютеранській сім'ї. Батько обіймав високі посади в царській адміністрації, з 1806 р. був сибірським генерал-губернатором. Павло дістав пристойну домашню освіту, потім виховувався у Дрездені. 1810 р. екстерном здав іспити до Пажеського корпусу (числився пажем з 1803). За успіхи в навчанні його прізвище занесли на мармурову дошку. Після випуску як прапорщик лейб-гвардійського Литовського полку брав участь у Вітчизняній війні 1812 р. та закордонних походах російської армії. Був тяжко поранений під Бородіно й нагороджений за хоробрість золотою шпагою. 31818р. служив на Україні (зокрема ад'ютантом головнокомандуючого 2-ю армією в Тульчині). У справах, пов'язаних з антитурецьким повстанням у Греції, тричі виконував відповідальні таємні доручення в Бессарабії. Восени 1821 р. отримав звання полковника й посаду командира В'ятського піхотного полку, що стояв у с. Лінці (тепер м. Іллінці на Вінниччині).

З 1812 р. П. Пестель — масон, член санкт-петербурзьких лож «Поєднані друзі» й «Три доброчесності». Знався з О. Пушкіним, який згадав його у чернетках свого роману у віршах «Євгеній Онєгін». Був членом «Союзу порятунку» — першого таємного товариства декабристів, створеного 1816 р. у Санкт-Петербурзі групою молодих офіцерів,— і Корінної ради «Союзу благоденства», засновником і керівником його Тульчинської управи, а після самоліквідації союзу організував Південне товариство декабристів.

Виступив автором «Русской правды». Стояв на тому, що всі націоналвні меншини в Російській імперії, крім поляків, повинні русифікуватися. Україну називав лише Малоросією і не визнавав за нею державних прав. «Малороссия навеки с Россиею пребудет неразрывно, — наголошував він, — и никакая сила не отторгнет Малороссии от России».

П. Пестеля, заарештованого за доносом 13 грудня 1825 р. в Тульчині, кинули до Петропавловської фортеці й засудили до страти. Там-таки в ніч на 13 липня 1826 р. його повісили разом з 4-ма іншими керівниками декабристів.

Назад Зміст Вперед