UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

«Коліївщина». Бурхливе й шалене народне повстання гайдамаків на Правобережній Україні 1768 р. проти національного й соціального гноблення та утисків з боку місцевих та польських магнатів, католицького й уніатського духівництва, здирств і знущань орендарів, лихварів і шинкарів. Більшість істориків виводить терміни «коліівщина» і «колій», як називали себе повстанці, від слів «кол» (основна їхня зброя) і «колоти». Повстання було зумовлене вагомими соціальними причинами. Знущання й утиски народних мас магнатами та їхніми поплічниками досягли , апогею. Панщина (5 днів на тиждень) страшенно виснажувала, знекровлювала селян. Крім того, людей примушували виконувати безліч додаткових повинностей на користь панів. Різко посилилось релігійно-національне гноблення. Польські пани поспіль з католицьким і уніатським духівництвом здійснювали політику насильницької полонізації і покатоличення українців, часто знищуючи тих, хто не відмовлявся від православної віри батьків і дідів.

Піднесенню повстання сприяло те, що на Правобережній Україні перебувало російське військо, закликане польським урядом для боротьби з бунтівними шляхтичами. Народ Правобережжя, який давно вже прагнув возз'єднатися з лівобережними братами, повірив, що російські солдати допоможуть йому визволитись від іноземного ярма та релігійних утисків. Одначе сталося інакше.

Повстанців, котрі скупчилися поблизу Чигирина, очолив виходець із запорозької бідноти М. Залізняк. Він у травні 1768 р. проголосив себе полковником. На початку червня гайдамаки здобули Черкаси, Корсунь, Канів, Богуславта інші міста. Повстання охопило всю Київщину й Поділля, швидко поширилося на Галичину й Волинь. Найближчим сподвижником Залізняка став І. Гонта. Повстанці жорстоко розправлялися із шляхтичами, орендарями, лихварями, шинкарями і взагалі з людьми католицького, уніатського та іудейського віросповідань. Польські війська відповідали їм тим самим.

Польський уряд, не спроможний власними силами придушити могутнє повстання, звернувся по допомогу до Катерини II. Правляча верхівка Росії, побоюючись, щоб народний виступ не перекинувся на Лівобережну Україну, і взагалі керуючись почуттям класової солідарності з польськими панівними колами, віддала наказ російському корпусові генерала Кречетникова, який дислокувався на Правобережжі, придушити повстання. 27 червня царське військо раптово оточило табір повстанців поблизу Умані й примусило їх капітулювати. Гайдамаків, що були підданими польського короля, видали його солдатам. їх страчували сотнями, завдаючи при цьому нелюдських мук Підданих Росії повстанців били батогами, таврували й засилали на сибірську каторгу.

«Коліївщина» була стихійним і погано організованим повстанням. Але об'єктивно вона сприяла возз'єднанню Правобережної України з Лівобережною, що й сталося наприкінці XVIII ст. Український народ оспівав це повстання в багатьох думах, піснях і легендах. Т. Шевченко присвятив «Коліївщині» свою поему «Гайдамаки».

Назад Зміст Вперед