UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Гетьманщина. Народна назва Лівобережної України, яка з 1654 р. перебувала під протекторатом Росії. Ці українські землі попервах мали широку автономію. На чолі управління стояв гетьман (звідси походить і сам термін). В офіційних документах російського уряду Гетьманщина називалася Малоросією. Спочатку вона зберігала суттєві ознаки автономного управління — виборність гетьмана, полковників, генеральної, полкової і сотенної старшини, систему місцевого самоуправління, судочинства, козацьке військо і навіть право (втім ніколи не реалізоване) на зносини з іншими державами, окрім ворогів Росії. Можна, отож, говорити про збереження елементів державності на Україні, створених у роки Визвольної війни. Гетьманщина поділялася на 10 полків (адміністративно-територіальних одиниць): Київський, Ніжинський, Чернігівський, Полтавський, Гадяцький, Миргородський, Лубенський, Стародубський, Переяславський, Прилуцький. Полки, своєю чергою, поділялися на сотні, до 20 в кожному. Великі міста — Київ, Переяслав, Полтава та ін. — отримали привілеї самоуправління.

Однак уже невдовзі після входження України під протекторат Росії царський уряд почав обмежувати автономію Гетьманщини. Глухівські статті 1669 р. скасували право гетьмана на зовнішні стосунки. Російський уряд почав самочинно призначати гетьманів з наступним суто формальним їх утвердженням на козацькій раді. 1722 р. при гетьмані було створено Малоросійську колегію, а з ліквідацією 1734 р. інституту гетьманства до неї перейшли функції гетьмана. 1750 р. імператриця Єлизавета. Петрівна відновила посаду гетьмана для брата свого фаворита Олексія Розумовського — Кирила. Після її смерті й воцаріння Катерини II напр. 1764 p. гетьманський уряд було остаточно ліквідовано, Лівобережною Україною почала правити 2-а Малоросійська колегія. А 1782 р. царський уряд скасував полково-адміністративний лад, і Гетьманщина припинила існування. її землі увійшли до складу новоутворених Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв.

Назад Зміст Вперед