UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Рюрик та Рюриковичі. Пояснюючи походження правлячої династії руських князів, літописець Нестор наводить переказ про трьох братів-варягів (норманів), котрі прийняли владу в осередках трьох племінних союзів східних слов'ян, які покликали їх: Рюрик у Новгороді (за однією з редакцій переказу — в Ладозі), Синеус — в Білоозері, Трувор —в Ізборську. По смерті братів Рюрик робиться правителем Північної Русі й родоначальником династії Рюриковичів у Давньоруській державі. Наступник Рюрика, його воєвода Олег, утверджується в Києві, об'єднавши Північну Русь із Південною, після чого правління переходить до нащадка Рюрика, його сина Ігоря.

Імена братів відповідають давньоскандинавським антропонімам Нгогекг, Signiutr, Torvarr (Синеус і Трувор іноді помилково інтерпретуються як персоніфікація давньошведських епітетів Рюрика «переможний» і «вірний» або як давньошведська фраза, що її не зрозумів літописець, «зі своїм домом та вірною дружиною»). Це зумовило визнання норманського походження династії Рюриковичів. Лише небагато хто з радянських істориків обстоював місцеві корені династії, вказуючи на недостовірність переказу й начебто неісторичність особи Рюрика. Однак в останні роки висловлено слушну думку про існування історичного ядра переказу, запропоновано його реконструкцію: угода між місцевою знаттю і ватажком (чи ватажками) загону вікінгів (норманів), що став згодом новгородським князем і засновником давньоруської князівської династії. Правдивість історичної основи легенд та її раннє походження підтверджуються вказаною лінгвістами ймовірністю утворення форм Рюрик, Трувор і Синеус у давньоруській мові ще до кін. X ст.

Спробі представити Рюрика суто легендарним персонажем протистоїть малоаргументоване припущення про його тотожність із членом датського королівського дому Скьольдунгів Рориком (помер близько 876 р.), що правив як ленник франкських королів у Дорестаді й Західній Фрізії. Співставлення ґрунтується на ідентичності імен і відносній одночасності діяльності обох історичних осіб. Проте численні повідомлення франкських хронік між 845 і 882 pp. не дають підстав стверджувати про наявність будь-яких зв'язків того Рорика з балтійськими землями, тим більше з Руссю, а також для припущення про його тривалу відсутність у власній землі.

Назад Зміст Вперед