UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Запорозька Січ. Військово-політична організація українського козацтва, яку деякі історики вважають своєрідною козацькою республікою. Є вагомі підстави твердити, що Січ була державним утворенням українського народу. В 1-й пол. XVI ст. литовським феодалам, котрі панували на Наддніпрянщині, вдалося навернути у кріпацтво більшу частину козацтва, що на той час активно формувалося. Щоб уникнути закріпачення й тиску властей, частина козаків відступила до пониззя Дніпра, за «пороги» (скелі, які виступали з води й перешкоджали судноплавству). Іншим джерелом виникнення запорозького козацтва були вихідці з різних верств та прошарків суспільства, котрі жадали стати на бій з татарськими загарбниками і захистити свій народ. Нарешті, йшли на Запорожжя й люди, що освоювали нові, вільні від влади панів, землі.

Перші козаки з'явилися на Запорожжі на поч. XVI ст. Вони починають будувати на Дніпрових островах укріплені «городки» так звані «січі» (від давньоруського «сечиво» — сокира: городки рубали з дерева). Поступово у зв'язку з наступом татар і переслідуванням з боку литовських та українських феодалів козаки об'єдналися в одну, спільну, Січ. Судячи з розповіді польського хроніста XVI ст. М.Бельського, це сталося 1540 р. Він свідчить що перша Січ була розташована на о. Томаківка. Згодом вона не раз змінювала своє місце, переносилася козаками на інші Дніпрові острови: "Хортицю й Базавлук.

Січ була оточена стіною з баштами й гарматами. Очолював її кошовий отаман. Поділялася вона на курені, на чолі яких стояли курінні отамани. Вся старшина обиралася на військовій козацькій раді. Хоч усі без винятку козаки мали право брати участь у виборах, насправді всім рядили заможні козаки, котрі за допомогою підкупів та погроз висували потрібних їм людей. Всупереч ностальгічним твердженням деяких істориків про існування майнової і соціальної рівності на Січі завжди, з самого початку, там були багаті й бідні, всевладні й залежні, безправні люди. Це стверджується тисячами джерел. Зокрема, австрійський дипломат Еріх Лясота, відвідавши Січ напр. XVI ст., побачив там велике суспільне розшарування.

Населення Січі в різний час налічувало від кількох до десятків тисяч козаків. За мирних обставин головним їхнім заняттям були промисли й скотарство. Але святим обов'язком, патріотичною справою козаки вважали захист рідної землі од ворогів — турецьких і татарських нападників. Січ, крім іншого, прихищала антифеодально настроєних людей, утікачів від панського гноблення. Тож не дивно, що уряди Речі Посполитої, а з 1654 р. — Росії (яким підлягала Січ) з осторогою, ба навіть вороже ставилися, до Запорожжя, вважаючи його притулком для бунтівників і кримінальних елементів. Після переходу на бік шведів кошового отамана Гордієнка з купкою старшин під час російсько-шведської війни Січ, що стояла на о. Базавлук, за наказом царя Петра І 1709 р. було зруйновано. Частина козаків перейшла до володінь Туреччини й заснувала поблизу нинішнього Херсона так звану Олешківську Січ.

Назад Зміст Вперед