UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Полемічна література. Літературні твори цього жанру особливо рясно почали з'являтися в Україні у зв'язку з підготовкою і укладенням Брестської церковної унії 1596 p., коли наступ католицизму на культуру, мову, віру українського народу став загрожувати самому його національному існуванню. Українські полемісти, здебільшого відомі літератори, політологи, історики та філософи, палко обстоювали чистоту православної віри, вбачаючи у ній єдино можливий чинник самозбереження українського народу, відновлення колишньої єдності східних слов'ян, а також традицій православ'я часів Київської Русі.

Протягом останнього 20-річчя XVI — 1-ї пол. XVII ст. в Україні та сусідніх країнах було видано чимало художньо-публіцистичних творів протикатолицького й антиуніатського спрямування. Поштовхом до посилення полеміки став виступ польського публіциста-єзуїта П. Скарги «Про єдність церкви божої» (Вільно, 1577), у якому він намагався ідеологічно виправдати церковну унію. Цей виступ гостро засудили у своїх посланнях, трактатах і памфлетах православні письменники, частина яких побажала залишитися анонімною. Найвідомішими серед полемістів православного табору були Г. Смотрицький, І. Вишенський, X. Філалет, В. Острозький, С Зизаній, М. Смотрицький, З. Копистенський. Важливу роль у боротьбі українського народу за свою віру, мову й культуру відіграв твір «Пересторога» (поч. ХVII ст.). Його анонімний автор яскраво й образно показав релігійно-ідеологічне гноблення народу з боку католицизму під егідою Речі Посполитої та Риму, а порятунок від цього лиха вбачав він у поширенні знань, освіти, у книгодрукуванні та діяльності братств.

Назад Зміст Вперед